Багато господарників уже оцінили достоїнство пелетів, які замінюють дорогий і дефіцитний газ і не менш дефіцитне вугілля. Таке паливо у кризовий період має дедалі більший попит, підтверджують на Сєверодонецькому підприємстві «Продмашбуд».
Тут виготовленням пелетів займаються не дуже давно. Головними видами діяльності підприємства є будівництво, а також доправлення до України хімічних продуктів. Зокрема, «Продмашбуд» своїм автотранспортом перевозить в Україну метанол, різні кислоти й цілу низку інших хімічних продуктів, які або не виробляються в країні або ж виробляються в недостатній кількості. Принагідно пояснимо, що Україна не виробляє усього метанолу, який їй потрібен, тому майже 50—60 відсотків цього продукту завозить. Насамперед його використовують кампанії з видобутку газу.
Підприємство є важливим гравцем на українському ринку: поставляє до країни важливий компонент для виробництва газу і водночас бере активну участь у процесі виробництва альтернативного палива. Уряд просив максимально заощаджувати «блакитне паливо» — й у Сєверодонецьку відгукнулися на цей заклик.
Щоправда, деревопереробку здійснюють не в себе, в переважно степовій Луганщині, а в Чернігівській області, що має великі запаси лісу. «Поставили тут нове європейське обладнання й тепер розпилюємо ліс із малими втратами, тобто з мінімальною кількістю стружки, — розповідає фінансовий директор підприємства Володимир Єрмоленко. — Працюємо з некондиційним, маломірним лісом, використовуємо все, що великі підприємства відкидають».
Виробництво пелетів почали торік. «Уважаємо, що переробка лісу повинна бути повною й усі виробництва мають виходити на замкнутий цикл. Для цього треба розвивати альтернативні види палива, зокрема пелети, — пояснює Володимир Єрмоленко. — Головний їх споживач — це Київська область, Київ. Транспортні витрати закладаються у вартість продукції, а оскільки споживач перебуває поряд із нашим виробництвом, то вартість пелетів для киян цілком прийнятна. Чернігівська область багата лісами й профільними господарства-ми. Ми використовуємо ліс невеликого діаметра, той, котрий називають «хлист», відходи. Переробляємо все з малими втратами, тому виходить, що економічно це дуже вигідно. Крім того, ми зайняли нішу, що була вільна».
На Луганщині теж є ліс, але створити таке виробництво в себе в Сєверодонецьку економічно не вигідно. Кременський, Луганський, Новоайдарський лісгоспи разом узяті мають менший обсяг лісових площ порівняно з Чернігівщиною. Крім того, в нашій області вистачає своїх переробників, а в Чернігівській їх недостатньо.
— Намагаємося, щоб було всім комфортно працювати, — переконує Володимир Єрмоленко. — Що стосується Луганщини, то нам тут тісно. Крім того, всі лісові господарства належать державі, а нам не хотілося б залежати від настрою чиновника, поставленого на керівну посаду, котрий за одну мить може припинити наш бізнес. Такі прецеденти були, до того ж це не йде на користь ні самій державі, ні виробникові. Хочеться працювати у вільному бізнесі. У регіоні є невеликі пелетні виробництва в Кременському і Новоайдарському районах, у Сєверодонецьку. Обсяги випуску та реалізації продукції назвати не можу, але очевидно, що ця ніша поступово заповнюється. У це виробництво потрібно вкладати кошти. Скажімо, йде в місті обрізка дерев — збирати все, обробляти й робити пелети. Це напрям великий, але фінансово недешевий. Можу сказати, що той, хто цим займеться, не програє. Будь-яке виробництво може бути прибутковим, якщо в нього вкладати не тільки гроші, а й душу.
Луганська область.
