У вересні в Луцьку, під час зустрічі активу області з Президентом України Віктором Януковичем, голова облдержадміністрації Борис Клімчук назвав власника СТзОВ «Ратнівський аграрій» Андрія Паннікова найкращим іноземним інвестором регіону. За що ж удостоєний такої високої оцінки громадянин Республіки Кіпр, росіянин за національністю Андрій Панніков? Щоб знайти відповідь на це запитання, наприкінці вересня вирушаю у віддалений Ратнівський район.
«Піднята цілина» на волинський кшталт
З обласного центру до центральної садиби сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ратнівський аграрій» майже 130 кілометрів. Це вже справжнє Полісся. Землі тут бідні на гумус, майже 80 відсотків їх введено в обіг завдяки меліорації. За радянських часів на них вирощували непогані врожаї картоплі, льону. А останніми роками значна частина сільгоспугідь облогувала. Тому в районі пропозицію іноземного громадянина Андрія Паннікова повернути ці землі у сільгоспвиробництво сприйняли з радістю. Хоча і сумнівалися, чи вистачить йому для цього сил і терпіння.
Сьогодні «Ратнівський аграрій» за темпами розвитку — безсумнівний лідер у регіоні. Зважте самі: товариство, від часу створення якого минуло трохи більш як два роки, має в користуванні шість тисяч гектарів землі, з них п’ять тисяч — ріллі. Вся ця земля протягом багатьох років облогувала, жодний гектар, взятий товариством в оренду, десятиліттями не засівався.
Заслуговує на повагу і той факт, що новостворене господарство робить це не для того, щоб мати швидкі гроші, а вибрало таку інертну за фондовіддачею і трудозатратну галузь, як м’ясне скотарство.
Навіть затяжні дощі не підмочили доброї репутації
Попри деякі сумніви, інвестор проекту А. Панніков все-таки охоче погодився поспілкуватися. Разом з Андрієм Іллічем та директором «Ратнівського аграрія» Валентином Чернецьким їдемо знайомитися з господарством.
— На сьогодні займаємося м’ясним напрямком великої рогатої худоби і, відповідно, обробітком землі, — не випускаючи з рук керма, розповідає Валентин Антонович. — Шість тисяч гектарів маємо в трьох районах: Ратнівському, Ковельському, Старовижівському. На цій площі, що праворуч, випасаємо дві череди худоби: шароле разом із поліською м’ясною, а також волинську м’ясну разом з лімузинською і абердинською. Одна череда — чотириста голів, друга — близько трьохсот. Територія меліорована. Цей рік -вологий, отож є проблеми зі збереженням врожаю. Мали багато підтоплень, вимочок. На землях, що по двадцять років не використовувалися, на яких виросли чагарники, сьогодні отримуємо сільськогосподарську продукцію.
На одній із площ, що за кілька сотень метрів від південно-західної околиці селища Ратне, працюють два потужні трактори. Зупиняємося. Маю шанс наочно побачити, як піднімають перелоги.
— Звертаю увагу: оця клітка (так називають такі площі меліоратори), яка має статус ріллі, багато років не оралася, — пояснює Валентин Чернецький. — Тут таких кліток кілька, загалом десь понад 130 гектарів. Територія частково заболочується, тож потрібно подбати про відновлення внутрігосподарської меліоративної мережі.
Попри те, що головний напрямок товариства — вирощування м’ясної худоби, чимало земель тут відводиться під зернові. Частину їх господарство реалізує, частину використовує для відгодівлі тварин. Біля однієї з таких площ наше авто знову сповільнює хід.
— Цю 25-гектарну ділянку минулої осені засіяли тритікале — насінням репродукції супереліта. Хоча частково втратили врожай через вимокання, але все-таки зібрали з гектара по 41,8 центнера. Для нашого району це досить непогано. Тому еліту, яку отримали, повністю висіваємо у себе на озимий клин. Докупили ще насіння, щоб мати майже сімсот гектарів тритікале.
Повернули милозвучне селянам «му-у»
Забродівську сільську раду, яка об’єднує села Лучичі, Заброди, Якушів, можна назвати господарським центром «Ратнівського аграрія». Колись тут розташовувався колгосп імені Лесі Українки, який спеціалізувався на відгодівлі великої рогатої худоби. Максимальна кількість поголів’я становила майже шість тисяч. Але все це вже в далекому минулому. В селах почали вже забувати про ті щасливі для них часи, коли кожен мав роботу, стабільні заробітки. Руйнувалися перетворені на пустки тваринницькі приміщення. Останнє «му-у» на фермах тут чули років дванадцять тому. На щастя, прийшов ефективний інвестор...
Тракторній бригаді у Забродах може позаздрити будь-хто: в майстерні набір верстатів, кран-балка, є опалення, роздягальня, туалет і душові. На подвір’ї — високопродуктивна техніка найвідоміших світових виробників. Сьогодні сільгосппідприємство має по чотири потужні трактори «Челенджер» і «Джон Дір», а також менш потужні «Джон Діри». Поряд з ними на господарських роботах і фермі використовують десять тракторів МТЗ. На полях товариства працює п’ять зернових комбайнів «СLAAS» і кормозбиральний «Ягуар». Поруч сучасний зернотік.
Відвідавши в Якушах відгодівельний комплекс, наочно побачили, як оживають ферми-руїни, як наповнюються життям колишні пустки. Тішить очі молодняк у чотирирядному приміщенні на 750 голів. Поруч майже готові прийняти худобу ще два.
У загонах поважно гуляють бики-плідники, вага кожного — понад тонна. Дізнаюся: сьогодні «Ратнівський аграрій» має 1200 голів ВРХ м’ясних порід, з них 460 корів, решта — нетелі та молодняк. Тварини не голодуватимуть і взимку: на території комплексу вщент наповнені запашним кормом силосні ями на 15 тисяч тонн, гори змотаних у рулони сіна та соломи. До речі: основним напрямком діяльності «Ратнівського аграрія» є не виробництво м’яса, а вирощування племінних биків-репродукторів, формування племінного маточного поголів’я.
— А що ж отримали від цього жителі сіл Забродівської сільської ради та інших населених пунктів? — запитую у Валентина Чернецького.
— Всі люди з цієї території, хто може і хоче працювати, практично працевлаштовані. Другий момент: селяни отримали орендну плату за земельні паї. Третій: працюючи на цих теренах, ми беремо на себе певні соціальні зобов’язання. Окрім того, що платимо офіційно всі податки, платежі, допомагаємо також школам, дитячим садочкам, розташованим на територіях, де працюємо.
У нас понад 250 постійних працівників. Значна частина з них — це будівельники, які трудяться на об’єктах, ще більше — механізаторів, звісно, є ще адмінперсонал, тваринники. Оскільки певні види робіт є сезонними, то велика частина людей працює по договорах. Всі працівники мають офіційну заробітну плату, середній розмір якої становить майже три тисячі гривень. Виплачуємо її щомісячно.
Це не та інвестиція, щоб одразу стати багатим
Із заступником директора Олександром Чернецьким побували також в селі Секунь Старовижівського району. Тут «Ратнівський аграрій» завершує будівництво першої черги потужного елеватора. Село Секунь вибрано не випадково, оскільки оптимально розташоване серед земель товариства на шосе Ковель — Брест. Не перераховуватимемо переваги сховища, скажемо лише, що змонтована тут американська сушарка за годину може довести до оптимальних кондицій 35—40 тонн зерна.
Оглянувши господарство, вже з відповідним настроєм розмовляю з Андрієм Панніковим.
— Андрію Іллічу, ви перший великий інвестор, який не побоявся вкласти такі значні кошти в аграрний сектор Волині й швидко розвиваєте своє господарство.
— Мій приклад не зовсім типовий. Займаюся цією справою не як великий промисловець: зароблені «нафтові» гроші вирішив використати, як кажуть, для душі, для задоволення. А те, що вийшло трохи завелике підприємство, чесно, цього не хотів, просто так вийшло. Коли почав втягуватися, з’ясувалося: той колгосп не працює, той також розвалився. Треба було по-людськи підходити. Гроші є, чого б їх не вкласти. Головне, що спеціалісти тут хороші, надійні, чесні, порядні люди, які хочуть працювати. Вся вертикаль влади, починаючи від голови облдержадміністрації, реально готові тобі допомагати, створюють таку атмосферу, коли зручно все це робити, питання вирішуються швидко, легко, просто, жодних проблем немає.
Жодних конфліктів не виникає: тільки працюй. Мені сподобалося. Потім, знаєте, це захоплює: корови, поля... Ніби новим життям живеш, якесь друге дихання з’явилося. Завжди був впевнений, що Україну рано чи пізно приймуть до Євросоюзу. Тому всі інвестиції, які ти робиш, все одно не пропадуть, вони зростатимуть у ціні.
— З головою облдержадміністрації Борисом Клімчуком контактуєте?
— Він і його заступник з сільського господарства Віталій Карпюк підтримують мене. Їх завдання, щоб на Волинь прийшло якнайбільше інвесторів. Тому вони і прагнуть залучати їх сюди на позитивному прикладі.
Два роки ми тільки розвивалися, гроші поки що не рахував. Одразу не розраховую отримати великі прибутки. Застерігаю: бідній людині такі речі робити не треба. Це не та інвестиція, щоб одразу стати багатим. Головне, що прогноз на збільшення світового споживання м’яса, на його якість, зроблено правильно.
Волинська область.
Ми попросили поділитися своїми думками з приводу роботи «Ратнівського аграрія» та його інвестора Андрія Паннікова голову облдержадміністрації Бориса Клімчука:
— «Ратнівський аграрій» продукує дуже якісне м’ясо. Сертифікує його, а якщо виникнуть проблеми, то Андрій Панніков привезе ветеринарів з Лондона, не сумнівайтеся, з Польщі, Німеччини — це вже точно. І вони поставлять своє клеймо, дадуть свій висновок. Він експортуватиме яловичину в Євросоюз. Шість тисяч гектарів підняв перелогів там, де пустеля була. Ось така Андрій Ілліч людина!
Ми на Волині маємо практику, тактику і стратегію відчинених дверей для порядних людей. І вони одразу проявляються. Сезон сільськогосподарський минув, і вже видно, для чого людина прийшла. Чи просто ухватити кусочок землі про всяк випадок, чи прийшла працювати. І зауважте, це галузь затратна, яка не дає швидкий ефект, довго гроші відбиваються, але він вкладає туди значні кошти. За це йому велике спасибі.
Валентин Чернецький (ліворуч) і Андрій Панніков роботою трактористів задоволені.
Корми на комплексі готують і роздають механізовано.
Фото автора.
