Нині в Україні є майже 30 законів, за якими нараховують пенсії. Однак навіть незважаючи на започатковану пенсійну реформу, дисбаланс у пенсійному забезпеченні величезний — люди, які отримували однакові зарплати, мають абсолютно різні пенсії. Якщо середня пенсія простого українця нині становить близько 1500 гривень, колишні народні депутати та інші чиновники високого рівня отримують пенсії в 15 тисяч гривень.

На розгляд парламенту не раз виносилися законопроекти, спрямовані на досягнення соціальної справедливості у нарахуванні пенсії. Зокрема, минулого тижня розглядався законопроект № 1236 у авторстві групи народних депутатів з фракції «УДАР» про внесення змін до деяких законів України щодо дотримання принципу соціальної справедливості в пенсійному забезпеченні. Та законопроект підтримано не було. Один із авторів законопроекту, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та праці Павло Розенко, вважає неприпустимим розрив майже у 15 разів між пенсією звичайного громадянина та чиновника. «Це є нонсенс, — зазначив депутат не прес-конференції «Чому парламент проти справедливого нарахування пенсії?» — У жодній країні у межах однієї системи пенсійного страхування — у нас це солідарна система — такий дисбаланс неможливий. Це породжує недовіру до пенсійної системи». За різними даними, зарплата у тіньовому секторі економіки, з якої не сплачуються збори до пенсійного та інших соціальних страхових фондів, сягає 150—160 млрд. грн. А із 20 млн. працюючих, лише близько 13 мільйонів сплачують пенсійні внески. П. Розенко запевнив, що фракція «УДАР» і надалі вноситиме законопроекти щодо соціальної справедливості у пенсійному забезпеченні, сподіваючись на те, що ближче до президентських виборів у влади все-таки настане розуміння потреби зміни в системі нарахування пенсій. Адже за нинішнім пенсійним законодавством, учителю, лікарю, інженеру, бізнесмену та іншим категоріям працівників нараховують пенсію у розмірі 45 відсотків від зарплати, тоді як чиновникам — 90 відсотків від зарплати. Відтак, судді, прокурори, митники, працівники НБУ та інші високопосадовці отримують пенсії від 6,5 до 15 тисяч гривень. А кожен другий пенсіонер в Україні має пенсію 1200 гривень і менше. Кожен четвертий — 1000 гривень і менше.

Голова Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та праці Петро Цибенко, котрий у парламенті представляє КПУ, також вважає за необхідне змінити підходи до пенсійної реформи. Депутатами від фракції Компартії внесено низку законодавчих ініціатив, якими пропонується, зокрема, повернути пенсійний вік для жінок до 55 років, а також попередній трудовий стаж. Водночас, на думку депутата, якщо скасувати всі спеціальні закони, за якими нараховують високі пенсії чиновникам, проблему справедливості у пенсійному забезпеченні не буде вирішено і це не призведе до суттєвого збільшення пенсій рядових громадян. Адже тих, хто отримує величезні пенсії, не так і багато порівняно з усією армією пенсіонерів. Колишніх народних депутатів — близько 500 чоловік, колишніх держслужбовців — близько 50 тисяч. Однак у цій проблемі, на думку П. Цибенка, більше морально-етичної сторони: якщо депутатам та іншим високопосадовцям нараховуватимуть пенсії за тим само принципом, що й іншим працівникам, всі «опиняться в одному човні», та довіри до влади у людей буде більше. П. Цибенко також наголосив, що пенсійну реформу необхідно розпочати з реформи системи нарахування заробітної плати, від чого напряму залежить ситуація у пенсійному та інших соціальних страхових фондах. Із близько 13 млн. чоловік, які сплачують пенсійні внески, 2 млн. працівників отримують зарплату не більше мінімальної, а ще 2 млн. чоловік — не вище 2 000 гривень, а отже, сплачують мізерні внески. «Ситуація у пенсійному фонді напряму залежить від ситуації в економіці», —підкреслив парламентарій.

На думку депутатів, не поліпшить ситуацію із пенсійним забезпеченням і другий етап пенсійної реформи, який має розпочатися з наступного року, — запровадження накопичувальної пенсійної системи. Адже ця система, щоб дати перші позитивні результати та надбавки до пенсій, повинна попрацювати тривалий час, 15—20 років. Тим паче, враховуючи девальваційні очікування.