Одного разу піймав дуже дивну рибу. Думав, мутант якийсь, і хотів викинути, проте сусід порадив забрати додому та підсмажити з рештою улову. Бо це, зауважив, сонячний окунь.
Смачна, до речі, виявилася штука. Ця екзотична на перший погляд риба, як з’ясував у Інтернеті, поступово розповсюджується всією європейською територією. Чому так відбувається? У природи свої закони. Можливо, через зміни клімату?!
При скрупульознішому дослідженні питання в мережі Інтернет дізнався, що в Дніпрі, Інгулі та в інших ріках України незвична риба з’явилась ще в сімдесятих роках минулого століття. Одні кажуть, що це сталося завдяки «жалісливим» акваріумістам, які якось випустили кілька особин у Дніпро. З інших джерел — підприємливі рибоводи почали розводити окуня в ставках для продажу, але не змогли забезпечити повний контроль над його популяцією. Насправді ж і перший, і другий механізми надзвичайного розповсюдження екзота малоймовірні. Більше схоже на правду третє — ще років сто тому сонячний окунь сам розпочав свою експансію водоймами Європи. Не виключено, що через кліматичні зміни.
Цього року з берега Інгулу, що протікає Кіровоградом, мені пощастило спостерігати, як сонячний окунь захищає свою домівку. Вода була досить прозорою — красива рибка розмірами з невеликий мобільний телефон, майже кругла, відганяла від каменя всю іншу рибу. Спробував зацікавити її різними наживками — жодної реакції. Схожу картину можна спостерігати майже біля кожного великого каменя.
Щодо великої шкоди від сонячного окуня — думаю, не все так однозначно. Екологи в розповсюдженні цього окуня нічого поганого не вбачають. З часом він займе свою екологічну нішу і своє місце на нашому столі. Крім того, як і будь-який інший хижак, він є санітаром водойм, поїдаючи насамперед хвору рибу. В Інгулі — безліч малька інших видів риби. Тож не зміг сонячний окунь знищити ікру. Як буде далі, побачимо. А поки що значно більшої шкоди рибі зокрема, і водоймам загалом, завдає людина. Не складно дійти такого висновку, прогулявшись їх берегами. Звалища будівельного сміття, побутових відходів, а найбільше — залишків від пікніків та відпочинку на природі буквально задушують береги річок та озер і їхні води. А ще — різні шкідливі викиди з діючих підприємств, стоки автомийок та каналізації. З таким розмаїттям ознак «дбайливого» ставлення до природи жоден сонячний окунь не зрівняється.
Кіровоградська область.
Американський зайда, який нині є майже повноправним представником української іхтіофауни, стає для місцевих рибалок дедалі доступнішим трофеєм.
Фото з сайту google.ru.
