Відчувається різкий присмак золи, за кожним кроком у повітря здіймаються дрібні шматочки чорного пилу й сажі. Навколо покорчені дерева, що наче зійшли з картин Босха. Це не філія пекла, а лише згарища колишніх лісів в Олешківській пустелі на Херсонщині, що їх уже сім років поспіль винищують страхітливі пожежі.

А посеред згарища, що нагадує якийсь позаземний пейзаж, з апетитом наминають гречану кашу троє «сталкерів»-лісорубів — у них законна обідня перерва. Відклавши з поваги до гостей ложку, пильщик лісу із села Праві Саги Цюрупинського району області Руслан Сирота пояснює: «Горілі дерева пиляти легко, бо вони сухі, та ще й шкідниками поточені. Але довкола все чорне, і під кінець зміни ти сам чорний, наче шахтар, — відмитися не виходить. Ну й постійно стережешся, щоб якась гілка чи стовбур на голову не звалилась: адже все нетривке. А зарплату маємо від виробітку — 150—200 гривень на день. Малувато, але в моєму селі й такої роботи немає».

На лівобережжі Дніпра розкинулися Олешківські піски — єдина в Європі пустеля. Щоб зупинити «чорні бурі», що несли пісок на родючі ниви та вбивали сади, понад вісімдесят років лісоводи Цюрупинського й Голопристанського районів Херсонщини засаджували пустелю акацією та кримською сосною, закріплюючи ґрунти. Але нависла загроза повернення руйнівних суховіїв, бо площі зелених масивів тут уже не збільшуються — лісівники не встигають розкорчовувати згарища та відновлювати пошкоджені вогнем масиви. Бажаючи пришвидшити роботи, підряджають для цього приватні підприємства, на кшталт того, в якому працює Руслан Сирота, однак доля оази в пустелі залишається непевною.

Головний лісничий Цюрупинського держлісгоспу Марія Глод знайомить із підрахунками: на території ДЛМГ лісами зайнято 16,1 тисяча гектарів. Із них протягом останніх семи років пожежі знищили чи невідворотно пошкодили 2,4 тисячі гектарів переважно соснових гаїв. Відновити за цей період удалося лише 2079 гектарів, натомість Олешківська пустеля «відвоювала» в людей понад триста гектарів!

«Обміняли» дрова на живі дерева

Хоч як парадоксально, але надії на відродження зелених оаз у пустелі лісівники Херсонщини нині пов’язують... із дровами. Раніше обгорілу після пожеж деревину сосни було практично неможливо продати навіть як пічне паливо — вона зовсім не мала попиту. А відсутність коштів гальмувала й розкорчовування вигорілих ділянок: не було чим платити робітникам і за що закуповувати пальне для техніки. Тепер усе змінилося: після того, як Росія припинила постачати газ, налякані мешканці Херсонщини розкуповують навіть деревину з «горільників», наче гарячі пиріжки. Об’їхав великі села Козачі Лагері, Костогризове, Кринки — всюди біля дворів цілі штабелі хмизу й соснових обаполів, а в дворах тюкають сокири й дзижчать бензопили. Так господарі садиб відвойовують власну енергетичну незалежність.

— У 2007 році страхітлива пожежа знищила в Цюрупинському районі понад тисячу гектарів соснових лісів. Треба було розчищати згарища, але вже тоді грошей катастрофічно не вистачало. Тодішній голова облдержадміністрації Борис Силенков видав розпорядження про те, що населення та бюджетні заклади можуть забирати деревину зовсім безкоштовно — щоб лише власним коштом пиляли та вивозили. Але «гінці» зі степових районів приїздили та носами крутили: мовляв, нам такі дрова й задарма не треба, — розповідає директор Цюрупинського держлісгоспу Сергій Саєнко. — Нині все інакше: був запас у 800 кубометрів дров із «горільників», то його за лічені дні розмели, заплативши по 180 гривень за кубометр. Із початку нинішнього року вже реалізували 20,9 тисячі кубометрів паливної деревини, і тільки до бюджету сплатили 3,1 мільйона гривень податків та зборів. Тепер дрова продаємо «з коліс», а бажаючих їх купити дедалі більше. По них приїжджають вантажівки навіть із газифікованих сіл. Запитую покупців, нащо вам дрова, якщо газ у хаті є. Відповідають: «Газу може й не бути, а поставити взамін твердопаливного котла легше, ніж у розпал зими для нього паливо шукати. Хай будуть дрова — запас кишеню не тягне». І ось зібрали лісничих і порадилися, на що витратимо зароблене. Усі одностайно згодилися вкласти гроші в нові насадження.

Трудовий колектив Цюрупинського держлісгоспу не розраховує, що й наступного року з державного бюджету на молоді ліси надійде бодай копійчина. Але за рахунок власних «дров’яних» доходів планують висадити у 2015-му сосну та акацію на площі в 170 гектарів щонайменше. На 160 гектарах уже і ґрунт та сіянці підготували. За умови збереження сталого попиту на паливну деревину в цюрупинських лісівників і далі збережеться можливість «обмінювати» дрова на молоді ліси: адже тільки за рахунок так званих рубок догляду та продовження розробки згарищ в Олешківській пустелі підприємство може отримувати до 1200 кубометрів дров. І це не беручи до уваги ще три тисячі кубометрів хмизу, який нині просто спалюється під відкритим небом. А міг би гріти чиїсь хати, якби його переробляли на паливні гранули чи брикети — такого обладнання в Україні тепер задосить.

Як знешкодити «бомбу сповільненої дії»

До речі, саме хмизу в лісах Цюрупинщини тепер задосить: навчені гіркими уроками пожеж, цілі бригади робітників нині спішно обрізають нижнє гілля. Так буде безпечніше: коли палає суха підстилка із глиці, полум’я стрибає на ці гілки, по них сягає вершин дерев, і пожежа з «низової» перетворюється на значно загрозливішу «верхову». Треба цьому зарадити, бо «червоний півень» у руко-творних гаях Олешківської пустелі вільно гуляє не так із природних причин, як з вини природогубів-туристів, збирачів грибів та учасників пікніків на природі. Їх, на жаль, не меншає.

Звісно, самим лише обрізанням нижніх гілок та прокладанням протипожежних «розривів» у великих зелених масивах оази в пісках не вберегти. Треба змінювати сам підхід до вирощування та відновлення лісів не тільки на території Олешківської пустелі, а й загалом на степовому півдні. Раніше вільні ділянки всуціль засаджували кримською сосною, яка найкраще виживала тут. Однак прикметою глобального потепління в Таврії стали часті посухи, які перетворюють такі ліси на «атомну бомбу» сповільненої дії — варто у глицю впасти іскрі, і вітер вже роздмухує пожежу на кілометри, а палаючі шишки «вистрілюють» у різні боки, підпалюючи все нові й нові дерева. Лісівники вже практикують «мозаїчний» спосіб висаджування молодих лісів, оточуючи сосни листяними породами — вони стійкіші до вогню і перешкодять йому прорватися далі.

Проте на кримській сосні, як з’ясовується, світ клином не зійшовся. У розсаднику Костогризівського лісництва Цюрупинського держлісгоспу, де її вирощують у «промислових» масштабах, уже кілька років експериментують і з іншими видами дерев та чагарників, які можна використовувати для озеленення Таврії. Це і калина, і шипшина, і верба, та з особливою цікавістю тут придивляються до сосни жорсткої, яку сюди доправили аж із Львівщини.

Лісничий Олександр Бекер розповів, що кілька десятків її саджанців привезли шість років тому, і більшість їх чудово прижилося на піщаних ґрунтах. Ростуть вони, звісно, повільніше, ніж на Західній Україні, через меншу кількість опадів, але ж ростуть! Жорстка сосна, на відміну від сосни кримської, має дуже корисну властивість самостійно відновлюватися після пожеж, відбиваючи від пеньків молоді пагони. Одного разу її посадив — і росте до 120 років, знову висаджувати дерева не треба. А вартість такого висаджування, нагадаю, вже перевищує дев’ять тисяч гривень на гектар.

Одне слово, можливостей зробити ліси в пустелі стійкішими до зміни клімату й краще пристосувати їх до співіснування з людиною є чимало. Для цього державі треба вкладати гроші у фінансування наукових проектів з вивчення адаптивних можливостей нових для півдня рослин, впровадження екологічно ощадливих технологій використання ресурсів, даних нам природою-матінкою. Та поки що про таке лише мріємо: державна й місцева влада, лісгоспи являють собою таку собі подобу «пожежної команди», яка літає туди-сюди, реагуючи на виклики сьогодення.

Гасити пожежі їй сяк-так вдається, але чи не краще й далекоглядніше зробити так, щоб ці пожежі не виникали?

Херсонська область.

ЦИТАТА

«Вартість відновлення лісу щороку збільшується і вже перевищує дев’ять тисяч гривень, а державне фінансування тільки зменшується. Нинішнього року на нові плантації з державного бюджету взагалі не надійшло жодної копійки. Отже, із запланованих 307 гектарів висадили молоді ліси тільки на 103 гектарах, і то виключно за рахунок власних ресурсів», — підсумовує Марія Глод.

ПРЯМА МОВА

— Я працюю в лісгоспі вже 33 роки і сам опалюю хату дровами, які купую в роботодавця. За зиму вісім кубометрів у пічну трубу тільки так із димом вилітає. І дрова мені обходяться недешево, хоча, як працівник лісгоспу, купую їх із 20-відсотковою знижкою, — розповідає звальщик лісу Цюрупинського держлісгоспу Віктор Миргородський. — По собі знаю, як важко ті дрова дістаються, і вважаю, що нині навіть хмиз пропадати не повинен: треба створювати в лісництвах цехи для виготовлення пелетів та брикетів і заробляти гроші на нові насадження, бензопили, транспорт.

ФАКТ

Тільки протягом нинішнього року і тільки на території Цюрупинського району Херсонщини спалахнуло 37 лісових пожеж. Із них шість було спричинено ударами блискавок, а всі решта — підпалами. Інформацію про них лісгосп передав до міліції, але жодного палія досі не відшукали й не покарали.

Обід посеред згарища.

Звальщик лісу Віктор Миргородський за роботою.

 

Фото автора.