Медицина потребує реформування на законодавчому рівні. Проблеми, які зумовлюють ситуацію в трансплантології в Україні, мають різний характер: законодавчий, організаційно-фінансовий та ментальний. Необ’єктивне та упереджене ставлення суспільства до трансплантології через елементарну необізнаність багатьох людей створює проблеми для медиків, що унеможливлюють порятунок життя іншої людини. Про це заявив народний депутат від ВО «Свобода» секретар Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Олег Гелевей під час V Національного конгресу з біоетики.
У своїй доповіді стосовно нормативно-правового забезпечення трансплантації органів парламентарій зазначив, що трансплантація в українських нормативних умовах практично неможлива, оскільки цей напрям є одним із найбільш проблемних з біоетичних, соціокультурних, філософсько-релігійних, фінансових і законодавчих питань.
Свободівець також наголосив, що в 1999 році було ухвалено Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині», який практично не відповідає реальній ситуації, що склалась у вітчизняній трансплантологічній галузі.
— До мене звертаються сотні українців, які мали проблему з трансплантацією органів. Згідно з чинним законодавством, коли людина померла, треба брати дозвіл від родичів для трансплантації органів. Із різних причин в Україні родичі померлого доволі рідко (один із десяти випадків) дають одностайну згоду на вилучення органів для пересадки хворим, які цього потребують. Таким чином, в Україні спрацьовує принцип «презумпції незгоди» громадян на те, щоб після смерті стати донором органів чи тканин», — зазначив народний депутат.
На думку свободівця, найголовнішою проблемою розвитку української трансплантології є необізнаність та неадекватне ставлення громадськості. «Нині потрібно формувати в населення об’єктивну думку про суспільну значимість взяття органів у померлих та трансплантологію загалом. У європейських країнах центральні та місцеві органи влади вже давно здійснюють відповідну інформаційну кампанію, працює соціальна реклама, яка докорінно змінила ставлення громадян до трансплантології як хірургічної галузі. «Презумпція згоди» ухвалена в багатьох розвинених країнах, зокрема, в Німеччині, Австрії, Франції, Іспанії. Якщо за життя людина письмово не повідомляє, що вона проти трансплантації своїх органів, то в разі її смерті можуть взяти органи для пересадки без згоди родичів. Необхідно змінювати законодавство про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині, бо таким чином ми захистимо не тільки права пацієнтів, а й лікарів. У парламентському Комітеті з питань охорони здоров’я є кілька проектів законів про внесення змін до закону про трансплантологію. В цих проектах в основному пропонується зробити реєстр людей, які потребують донорства. Я на законодавчому рівні пропоную, щоб не тільки родичі мали можливість ставати донорами, а й інші люди, які дають прижиттєву згоду на те, щоби стати донором після смерті. Закликаю присутніх до дискусії та діалогу з метою розв’язати необхідну проблему для нормального функціонування медицини в Україні», — наголосив Олег Гелевей.
Дослівно
Народний депутат Олег Гелевей:
«Щорічно трансплантації серця потребують близько 2 тисяч українців, однак не виконується жодної пересадки. Пересадки нирки чекають 4 тисячі осіб на рік, натомість отримують тільки 100. Трансплантації печінки потребують 2—2,5 тисячі хворих, а отримують 30—40 осіб. Водночас у США роблять 10 тисяч пересадок нирки на рік, 4 тисячі — печінки та 2 тисячі — серця».
