Якщо виходити з формальних показників того, скільки залатано дірявих дахів, відремонтовано старих тепломереж і встановлено нових котелень, то Хмельниччина начебто не пасе задніх. На початку вересня заступник директора департаменту житлово-комунального господарства та будівництва ОДА Петро Махнюк звітував: рівень готовності до зими вже сягнув 84 відсотків, роботи тривають. Окремі теплопостачальні підприємства кажуть про стовідсоткову готовність котелень та мереж. А оскільки на часі гостро стоїть проблема енергозбереження, то кожні район і місто намагаються назвати хоча б по одному-два об’єкти, де вже замінено старі газові котли на нові з використанням альтернативних видів палива. Усе це вселяє оптимізм: з холодами в помешкання подолян не повинні прийти несподівані неприємні сюрпризи у вигляді холодних батарей, відсутності гарячої води чи перекриття газових вентилів. Та чи насправді так буде?

Фінансовий бік справи

Досвід недалекого минулого свідчить: недостатньо, щоб лише надійно працювала вся техніка і відповідна комунальна служба, насамперед потрібна чіткість у розрахунках за спожиті енергоносії. Бо інакше цілі міста можуть опинитися з перекритими газовими засувками, що вже встигли випробувати на собі обласний центр та деякі райцентри. Що найгірше: розв’язати таку критичну ситуацію на місці практично неможливо. Усіма засувками керують столичні установи. А вони місцевих проблем не хочуть знати і розуміти. Їм потрібні стовідсоткові розрахунки за спожиті енергоносії. А такого у практиці житлово-комунального господарства не було вже багато років.

Ось і тепер Петро Махнюк називає цифри: рівень розрахунків за спожиті енергоносії в області наприкінці серпня становив 51 відсоток, а в середньому по країні — 37. Тобто Хмельниччина на загальному тлі має не такий уже й поганий вигляд. Але все одно її борг сягає 64 мільйонів гривень. Це теж начебто дрібниця порівняно із боргом по країні у 13 мільярдів гривень. Але ж узимку в кожній окремо взятій квартирі гріє окремо взята батарея, до якої подається тепло з окремо взятої котельні, і тут не спрацьовують жодні посилання на порівняльні цифри, таблиці та рейтинги.

Утім, як і посилання місцевої влади на те, що далеко не у всіх боргах винні споживачі. В області більша частина їх виникла насамперед через бюджетні борги і через те, що комунальним підприємствам із державної казни своєчасно не була компенсована різниця в тарифах. Але НАК «Нафтогаз України» зовсім не збирається воювати за ці кошти з урядовцями. Вона просто перекладає цю місію на міських та районних чиновників. А ті не в змозі докричатися до столиці. Одне слово, вся технічна підготовка до зими може звестися нанівець, поки не буде вирішено фінансовий бік справи. І тут постає найбільше проблем.

Піжмурки з тарифами

Те, що діючі комунальні тарифи, зокрема на тепло- та водопостачання, нижчі від собівартості послуг, — факт. Те, що різницю вчасно не покриває державний бюджет, як мав би це робити, — теж факт. З умови цієї задачі виходить лише одна логічна відповідь: хоч би який непопулярний видавався цей захід, а тарифи мають бути підвищені хоча б до собівартості. Але саме такий варіант категорично не сприймається владою. Навпаки, йде всіляка боротьба з тими, хто самовільно намагається це робити.

В області десять підприємств теплокомуненерго вже отримали рекомендації знизити тарифи через безпідставне включення до них окремих статей витрат. Створено обласну робочу групу з перевірки тарифів. І тим територіям, які пішли на підвищення цін, настійливо рекомендовано дослухатися до вимог уряду — переглянути і зупинити дію «неправильних» тарифів.

Мало того, голова ОДА Василь Ядуха на колегії, присвяченій саме цій темі, висловився доволі жорстко: «У такий спосіб знущаються над людьми. Люди не готові до постійного підвищення. Ви ж подивіться на зарплату керівників комунальних підприємств. Вони включили в собівартість тарифу мох і болото. Фактично за людські гроші набивають власні кишені».

Кому не сподобається таке вболівання за людські гроші та інтереси? Та спробуємо поглянути на проблему з другого боку. Славутський міський голова Василь Сидор, до якого теж було висловлено претензії щодо не-правомірного збільшення тарифів, має іншу думку: «У провину нашим комунальникам поставили те, що вони включили у вартість тарифу придбання робочого одягу для своїх працівників. Мовляв, такої статті у вартості послуги не повинно бути. А де брати кошти на неї? Чи робітникам ходити без одягу?».

На схожі «порушення» змушені були піти і в інших містах. Можна припустити, що справді є окремі факти незаконних дій керівників. Та вони, швидше, виняток. Практика в цій ситуації — фінансовий тупик, в який затиснуто комунальників. І будь-якими каральними заходами — чи то примусове зниження тарифів, чи відключення від газопостачання — проблему не розв’язати. Що ж робити?

Що більше інвестуєш, то більше винен

Уже не одне десятиліття традиційною відповіддю на це запитання є те, що потрібно повністю модернізувати старе комунальне господарство, замінивши не тільки техніку, а й самого виконавця робіт. У Шепетівці послухали і зробили все по-новому. А в результаті опинилися в найбільших боржниках. І саме над цим містом нависає загроза відключення від газопостачання.

Торік перші в краї шепетівчани наважились передати свої комунальні підприємства в концесію до ново-

створеного «Шепетівкаенергоінвесту». Останнє за роботу взялось активно. Замінили старі труби, витративши понад мільйон гривень. Встановили три станції очищення води, звідки мешканці міста щомісяця беруть до трьохсот тисяч тонн води безкоштовно, хоча вартість обладнання також перевищила мільйон гривень. Виконали чимало інших робіт, інвестувавши за два неповні роки в комунальне господарство міста майже 10 мільйонів гривень. А в результаті заборгували за спожитий газ близько 17 мільйонів гривень.

Підприємство «Шепетівкаенергоінвест», що не тільки виступило інвестором, а й узяло на себе борги колишніх комунальних підприємств, потрапило у фінансову мишоловку. Тому що левова частка цих боргів виникла з тих-таки причин — борг бюджету та некомпенсована різниця в тарифах. А ще через те, що вчасно не заплатило за спожиті послуги населення.

Чи вдасться вибратись із цієї пастки, уникнувши процедури банкрутства? Очевидно, інвестори таки не втрачають надії. Але власного оптимізму мало. Ось тут якраз і потрібна державна підтримка.

Натомість місцевим комунальникам уже підготовлено несподівані сюрпризи. На місця надійшов лист від НАК «Нафтогаз України», в якому сказано, що теплопостачальні підприємства для виробництва теплової енергії, що постачається населенню, протягом першого півріччя спожили 4,5 мільярда кубометрів газу, перевищивши норми, встановлені Кабміном. На друге півріччя замість запланованих 3,8 мільярда кубометрів залишилося лише 1,8 мільярда. В результаті лімітований газ закінчиться вже в листопаді. Тобто в час, коли лише починається опалювальний сезон. Що далі? Адже полатані дахи й утеплені стіни тут уже не виручать.

Та проблема полягає не в дефіциті газу, а в його ціні.

Лімітований газ продавався теплопостачальним підприємствам для виробництва теплоенергії для населення за ціною 1,3 тисячі гривень за тисячу кубометрів. А той, якого не вистачило, коштуватиме майже 4,6 тисячі гривень за тисячу кубометрів.

Міські голови разом із комунальниками вже тривожно підраховують, в які суми виллються нові борги. А головне — хто компенсуватиме різницю. Адже державний бюджет і нині справляється з цією задачею не дуже оперативно і вдало.

«Нафтогаз» порадив тепловикам області вже тепер розпочати пошук додаткових фінансових ресурсів, в тому числі кредитних, для закупівлі дорогого газу в листопаді та грудні. Або перевести свої котельні на альтернативні види палива.

Повірити в те, що такі завдання вдасться здолати на місцях найближчими кількома тижнями, доволі проблематично. Тож, попри всі проведені ремонтні роботи, справжня підготовка до зими лише розпочинається. Із пошуку грошей.

Хмельницька область.

В обласному центрі, готуючись до зими, активно латають старі теплотраси.

 

Фото автора.