29 вересня — Всесвітній день серця
На виставці «Кімната пульсу» відомого мексиканського художника Рафаеля Лозано-Хеммера (на знімку) кожен може включити лампочку, що миготить у ритмі його власного серця. Унікальний проект діє на території фонду «ІЗОЛЯЦІЯ. Платформа культурних ініціатив» у Донецьку до 10 листопада.
До стелі колишнього заводського цеху підвішено близько сотні ламп розжарювання, що світяться. Біля однієї зі стін установлено датчик серцевого ритму, поруч із яким висить одна лампа. Людина береться за металеві ручки датчика, коли лампочка рівномірно горить. За кілька секунд — диво! — вона починає миготіти в такт серцю. Потім світло ненадовго гасне, і пульсація переміщається в наступну лампочку — незабаром під стелею починає мерехтіти хмара пульсів великої кількості людей.
Рафаель Лозано-Хеммер працює в жанрі електронного мистецтва, його перформансів чекають скрізь: від Америки до Японії. «Кімнату пульсу» уперше було представлено в 2006 році в Мексиці, також її презентували в мексиканському павільйоні на 52-й Венеціанській бієнале, в Австралії, Європі. «З «Кімнатою пульсу» пов’язана особиста історія художника: його дружина чекала двійнят, лікарі дали батькам послухати биття двох сердець — хлопчика та дівчинки. Художник почув у цьому ритмі музику, так і народився його проект», — поділилася з гостями виставки засновниця фонду Любов Михайлова.
На відкритті художник провів власну серцево-музичну виставу: його пульс не тільки світився, а й гримів у величезному виставковому просторі. Перед цим Рафаель навіть медитував, щоб заспокоїти серцебиття й не оглушити відвідувачів. Удари серця справді схожі на бурхливу мелодію, яка захоплює своєю ритмічністю і якоюсь логікою. Спочатку багато відвідувачів соромилися показати свій пульс і просто спостерігали за роботою інсталяції, а хтось дуже хвилювався — і лампочка спалахувала так сильно, що люди, які були поряд, мружилися. Але усе одно черга перед датчиками вишикувалася велика: малята, студенти, молоді й дорослі пари.
Рафаель Лозано-Хеммер у мистецтві близько 20 років, за фахом він — фізичний хімік. «Я працював у лабораторії, досліджував, кров яких тварин найкраще підходить для створення клею. Витримав три місяці», — розповідає художник.
Його кумедний проект «Sandbox» («Пісочниця»), можливо, побачать і в Донецьку, головне — знайти підходяще місце. Художник розповідає: «Уперше ми представили проект на пляжі в Санта-Моніці (США) у 2010 році. Знадобилися дві невеликі пісочниці й дуже потужні проектори на крані-стрілі. У пісочницях ви бачите малюсінькі проекції зображень людей на пляжі. Коли намагаєтеся доторкнутися до них, на пляжі з’являються велетенські проекції ваших рук — отака гра масштабів!»
Створювати неймовірні речі художникові допомагає команда з десяти інженерів. Рафаель і сам трохи знає програмування: важливо розуміти всю творчу кухню. Художник — дуже активний, зараз працює над десятьма проектами, декілька з них пов’язані з інтерактивними фонтанами.
«Деякі мої проекти — як карнавал: можна виявити себе, пограти. Інші — змушують людей потурбуватися про стан довколишніх речей. Єдине, чого не люблю, — коли немає відвідувачів. Мене цікавлять взаємини людей, історії, що виникають під час їхньої взаємодії. Люди — головний зміст моїх робіт», — розмірковує Лозано-Хеммер.
Донецька область.
Фото Діми Сергєєва надано фондом «ІЗОЛЯЦІЯ. Платформа культурних ініціатив».
