Може, ще ніколи так не огніли кущі калини і в її отчому, родинному саду, і в усій Україні. Омиті рясними неочікуваними дощами, кетяги зоріють у густо-зеленому, ледь-ледь узятому в багрець вітті...
Оксана Калінчук (на знімку)!.. З яскравої афіші «Доля моя калинова», на якій вона сама як пурпурне гроно, сяюча і натхненна, запрошує в гості до себе іванофранківців — шанувальників її унікального народного вокалу... Заслужена артистка України, володар багатьох гран-прі та дипломів найпрестижніших всеукраїнських фестивалів, зокрема і лауреат літературно-мистецької премії імені Дмитра Луценка «Осіннє золото» та ще й першого диплома фестивалю імені Раїси Кириченко «Я козачка твоя, Україно!».
— Ви, Оксано Василівно, знаєте, що в народі, як мовиться, курчат восени лічать. А що цими осінніми днями підраховуєте ви, українська співачка і невтомний педагог? З якими творчими здобутками зустрічаєте осінь?
— Очевидно, усе найкраще із свого пісенного набутку подарую людям, які прийдуть на мій сольний концерт «Доля моя калинова». Цим виступом я відкриваю, починаючи з Івано-Франківська, пісенний цикл, присвячений 70-річчю від дня народження берегині нашої народної пісні, незабутньої Раїси Кириченко.
— Це дуже, дуже гарна ідея — у пам’ять про видатну українську співачку провести в Україні цикл концертів під гаслом «Рік Раїси Кириченко»! Щиро вітаю вас з таким проектом. А тепер хоч побіжно розкажіть, який був рік самої Оксани Калінчук? Від осені до осені.
— Передусім це рік державної праці в Святошинському центрі позашкільної роботи, де я ось уже понад п’ятнадцять років є художнім керівником Зразкової вокально-хорової студії «Диво калинове». А у нас майже вісімдесят дітей — талановитих дітей! — які здобули кілька лауреатських звань на київських міських і республіканських пісенних фестивалях.
Цього року за поданням Міністерства культури мені випала честь представляти Україну в журі у номінації народного вокалу на Дельфійських міжнародних іграх, що пройшли у Новосибірську. Ми одержали різного рівня дипломи та відзнаки. Також хочу особливо наголосити, що на заключному генеральному концерті наша українська мова прозвучала в пісні «Моя країна», яку виконала Анна-Марія Миронова. Дозволю собі нескромність, підкресливши, що вона — моя учениця, вихованка.
За цей період відбулася низка блискучих концертів Черкаського народного хору під орудою натхненного музиканта, заслуженого діяча мистецтв України Леоніда Трофименка. Тріумфом стала участь хору на Міжнародному фестивалі музики, танцю і фольклору, який проходив у Польщі, в місті Білостоку. Досить сказати, що в цьому заході взяли участь творчі колективи Вірменії, Німеччини, Ізраїлю, Туреччини, Еквадору, Литви, Франції, Білорусі, Сербії, Адигеї, звичайно, України та Польщі. Це було серйозне змагання талантів. І тут наш хор виявився на вершині мистецької слави — ми здобули вищу нагороду «Головний Диплом» фестивалю!
— Ви там виступали? Солісткою?
— Звичайно. Але чимало роботи мала і в інших концертних поїздках хору: в Молдову, зокрема, і по Україні.
А сьогодні мені б дуже хотілося, щоб по всій Україні прозвучали і пісні, присвячені пам’яті Раїси Кириченко — сімдесятиріччю від дня її народження. І назвала я цю мистецьку акцію, цю державницьку акцію — «Рік Раїси Кириченко». Рік української народної пісні. Рік нашого мистецького і національного духу. До речі, 14 жовтня, в день Святої Покрови і Українського козацтва, благодійний концерт під гаслом «Рік Раїси Кириченко» відбудеться у Києві.
— Що ж, ми дуже вдячні вам, нашій шановній майстрині національного вокалу, педагогу і заслуженій артистці України. А ще, понад усе, — українській народній співачці, яка крізь усе своє громадянське і творче життя, у своїй калиновій долі незрадно леліє огненні кетяги калини, несе святий хрест дочірнього служіння рідній землі. Успіхів вам у ваших благородних програмах, помислах і діяннях. Щасти вам!
Розмову вів Євген ФЕДОРЧУК.
Фото Анатолія СЕЛЕНТІЯ.
