Про вихід вітчизняної будівельної галузі з кризи чи тим паче прорив говорити ще зарано.  Однак держава може створити умови для поліпшення ситуації на ринку житлової нерухомості — такого висновку дійшли народні депутати, урядовці та експерти під час круглого столу на тему «Земельний голод у столиці та його вплив на конкуренцію столичних і регіональних забудовників».

Будівельний ринок нині фактично розвивається лише у столиці, на Київщині та ще в декількох великих містах. Тоді як у регіонах  майже не будують нове житло. Список аутсайдерів будівельного ринку замикають Черкаська, Миколаївська, Кіровоградська та Чернігівська області. За останні два роки за державні кошти було зведено лише 3,7—3,9% житла, а цьогоріч — усього 0,3%. Українці за рівнем забезпечення житловою площею посідають найнижче місце серед європейських країн — 23 кв. м на одну людину.

Водночас понад дві з половиною тисячі бетонних скелетів — об’єктів житлового будівництва та чотири з половиною тисячі об’єктів нежилого фонду — перетворилися на заморожені довгобуди. Нещодавно у Верховній Раді створено Тимчасову слідчу комісію щодо захисту прав обманутих інвесторів, тобто людей, які вклали кошти в квадратні метри, але досі не дочекалися готових квартир. До профільного парламентського комітету вже надійшло понад дві з половиною тисяч звернень від громадян, котрі опинилися в ролі обманутих інвесторів.

На думку першого заступника голови Комітету Верховної Ради з питань будівництва, містобудування, ЖКГ і регіональної політики Геннадія Зубка, у 2013 році жодна державна програма житлового будівництва — доступного житла та сприяння молодіжному житловому будівництву — ефективно не спрацювала. Це визнала у своїх висновках у лютому поточного року і Рахункова палата України. Адже всі кошти, які виділялися на програми житлового будівництва, спрямовувалися на добудову незавершених об’єктів. «Ні про яке житло економ-класу, подолання житлової проблеми пересічного українця взагалі не йшлося і зараз також не йдеться, — вважає Г. Зубко. — У 2010—2012 роках програма «Доступне житло» фінансувалася в обсягах близько 110 мільйонів гривень, але ці кошти поповнили оборотні кошти банків. Тому казати про роль держави у житловому будівництві годі. А щодо забезпечення житлом працівників бюджетної сфери — лікарів, учителів — немає навіть концепції».

Учасники круглого столу були єдині в думці, що нині держава не в змозі безплатно забезпечити житлом усіх, хто цього потребує. Але щоб виконати конституційну норму про те, що держава повинна створювати умови для придбання житла, потрібно будувати насамперед соціальне житло, проекти економ-класу. Хоча, як засвідчує практика, квартири економ-класу та навіть за програмою «Доступне житло», яка передбачає 30% відшкодування кредитованих коштів, у змозі придбати лише люди, які мають дохід вище середнього. А для малозабезпечених нове житло залишається омріяною розкішшю. За державною програмою «Доступне житло» видано 8954 кредити, але, судячи з проекту закону про держбюджет України на 2014 рік, наступного року державної підтримки житлового будівництва взагалі не буде. А тим часом у черзі на житло перебуває 1 мільйон 200 тисяч сімей і, зі слів фахівців, ця черга рухається не за рахунок надання квартир, а лише за рахунок уточнення даних. А банки пропонують кредити на житло під 21% річних.

Керівник аналітично-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко також переконаний, що держава має створювати умови для довгострокового кредитування житлового будівництва чи придбання квартири в кредит на 20—30 років. Адже у більшості європейських країн поняття «житлова черга» взагалі не існує. Людина, яка влаштувалася на роботу, може отримати в муніципалітеті іпотечний кредит на житло, нехай попервах найпростіше. А, скажімо, в США розв’язати житлову проблему допомагає будівництво соціального житла із дуже простих будматеріалів.