Мільйони бюджетних коштів десятиліттями Україна вкладала в розведення осетрів, а їх у Дніпрі як не було, так і немає. Натомість рідкісної стерляді, яку чиновники з Держкомрибгоспу вперто оминали увагою, за п’ять років виростили стільки, що вона в пониззі річки тепер неводи забиває!
Навала стерляді
Навіть після завершення нерестового періоду природоохоронні органи змушені були зупинити промисловий вилов через справжнісіньку «навалу» рідкісної риби! Незвичайний для українських реалій випадок сприймається як фантастика. Утім, факт залишається фактом. На відомій Монастирській тоні під Херсоном заборонили вести промисел членам місцевого риболовецького ко-оперативу, бо їхні неводи постійно заповнюються «царською рибою»!
— Такого ми ще не бачили: кожне закидання неводу приносило, в середньому, штук 100 стерляді — «царської риби», як її називають у народі за смакоту. Вона була розміром до 40 сантиметрів і досить вгодована — до кілограма вагою. Стерлядь в Україні — риба рідкісна, навіть занесена до Червоної книги. Тому, щоб не завдавати їй шкоди, розпорядилися припинити промисел на Монастирській тоні, — пояснює начальник відділу іхтіології управління «Херсондержрибоохорони» Лілія Куртіна.
Херсонські рибалки підтверджують: після того, як Дніпро понад півстоліття тому перекрила дамба Каховської ГЕС, уже й забули, яка та стерлядь на вигляд. Та останні рік-два ця риба дедалі частіше потрапляє на гачки спінінгів і переметів. Більш совісні таку здобич випускають у воду, решта — несуть додому, ризикуючи потрапити на очі рибінспекторові і заплатити чималий штраф. Але постає запитання: звідки ж узялося таке багатство?
Альтернатива «збитковому» осетру
Відповідь проста: з озер Дніпровського виробничо-експериментального осетрового рибоводного заводу під Херсоном. Це державне підприємство створили ще 1984 року — спеціально для відродження запасів російських осетра, севрюги та білуги. За чверть століття у програму «вгатили» десятки мільйонів бюджетних грошей, випустили в пониззя Дніпра понад 47 мільйонів молодих осетрів, 2,09 мільйона севрюги, 0,04 мільйона білуги... Але молодь «червоної риби» пливе нагулювати вагу в Чорне море, де її радо зустрічають турецькі, болгарські, румунські, російські та наші браконьєри. Вони вибивають осетрів «під нуль» заради делікатесного м’яса та чорної ікри. Відтак нереститися у Дніпро повертаються одиниці, і зловити їх для відбору ікри та молок рибоводам з кожним роком стає дедалі важче. А самця та самицю білуги взагалі не вдавалося впіймати з 1984 року, тобто з часу створення самого заводу!
За досить оптимістичними підрахунками науковців, із тих мільйонів осетрових вижило менш як відсоток. Тобто «коефіцієнт корисної дії» бюджетних інвестицій дуже низький. Натомість стерлядь, якої з 2009 року випустили лише 3,01 мільйона особин, нікуди з Дніпра не щезла. І навіть за умов неідеальної екології почувається досить непогано, що й довели події на Монастирській тоні. І цьому дуже радий один із натхненників проекту — завідувач кафедри рибоводства та аквакультури Херсонського державного аграрного університету, доктор сільськогосподарських наук Ісаак Шерман.
Є за що платити
Науковці та керівники природоохоронних відомств краю згодні, що штучне розведення стерляді дуже перспективне. Навіть її плідників ловити у Дніпрі не треба, їх достатньо у ставках рибоводного заводу.
«Осетрів та севрюгу також потрібно вирощувати для збереження природного різноманіття видів у головній українській річці. І держава повинна передбачати гроші на це, щоб хоч так компенсувати згубні наслідки господарської діяльності на берегах Дніпра», — переконує начальник управління «Херсондержрибоохорони» Богдан Артющик.
Саме стерлядь для вітчизняних рибоводів може виявитися такою ж «успішною», як товстолоб чи білий амур, і в майбутньому покрити всі витрати на неї. Згадаймо: про амура з товстолобом до сімдесятих років минулого століття ми взагалі не чули, а тепер вони в дельті Дніпра разом із всюдисущим карасем є мало не основними об’єктами промислового риболовства.
За умов різкого зменшення кількості ляща, тарані, судака саме карась, короп і товстолоб не дають перетворитися промисловому рибальству на безнадійно збитковий бізнес. А схема співробітництва рибалок та рибоводів давно відпрацьована: перші вносять певні суми за право на вилучення ресурсів із природних водойм, а другі на ці гроші поповнюють рибні запаси, отримуючи фінансування від держави.
Якщо стерляді у Дніпрі буде достатньо для того, щоб визначати ліміти на її промисловий вилов, рибальські кооперативи та артілі охоче платитимуть. Адже стерлядь на вітчизняному ринку нині відсутня, і такий делікатес можна продати набагато дорожче порівняно з тим-таки товстолобом.
Захисники природи лише побоюються, щоб «царську рибу» раніше не вибили браконьєри чи не отруїли хімікатами забруднювачі довкілля.
ДОСЛІВНО
«Три роки керівництво тодішнього Держкомрибгоспу України доводило: розведення стерляді на базі рибоводного заводу не можна вважати акліматизацією. Це є просто відновленням чисельності виду риби, яка була присутня у Дніпрі й раніше. Стерлядь розводити вигідно, бо вона не втікає в Чорне море. Та й коефіцієнт виживання штучно вирощеної «царської риби» в дикій природі сягає 5 відсотків — нормальний показник, значно вищий, ніж у російського осетра. Особини, випущені у 2009 році, вже досягли зрілості й можуть самі давати потомство. Умови для цього є: біля дамби Каховської ГЕС збереглися ділянки річкового дна із гравієм та галькою, необхідні для нересту цього рідкісного поки що виду. Та й люди можуть формувати схожі умови, створюючи штучні гравійні греблі», — коментує Ісаак Шерман.
ФАКТ
Обсяги випуску російського осетра з Дніпровського виробничо-експериментального осетрового рибоводного заводу постійно знижуються. У 1993 році тут виростили 2,4 мільйона особин осетра, у 2003-му — 0,954 мільйона, у 2013-му — взагалі нічого, оскільки завод не отримав дозволу на відлов «червонокнижних» плідників риби в дикій природі.
Стерлядь дедалі частіше потрапляє в неводи херсонських рибалок.
Фото з архіву управління «Херсондержрибоохорони».
