Нещодавно на інтернет-сайті «Інформаційне поле Криму» надибав таке твердження Сергія Цигипи, що в Севастополі «любой избиратель из числа бывших советских офицеров сможет ответственно заявить, что еще в 1948 году Севастополь был выделен в самостоятельную административно-хозяйственную единицу с подчинением РСФСР, что этот Указ не отменялся и что права России на Севастополь даже формально не были нарушены в 1954 году».На жаль, не тільки цей автор вірить у такі «ответственные заявления» окремих виборців. Ще категоричніше звучить ця теза в нібито науковому виданні Андрія Федорова «Правовой статус Крыма. Правовой статус Севастополя», оскільки має гриф видавництва Московського університету: «Севастополь же к этому моменту (до передачі Криму УРСР. — Авт.) не находился в составе области уже шесть лет». Его передача в состав Украины не осуществлялась ни в 1954 году, ни позднее».
Як бачимо, окремі журналісти й науковці продовжують вводити в оману громадськість щодо правової ситуації під час передачі Кримської області УРСР у 1954 році: мовляв, область передавали «по пьяной дури Хрущева», а от Севастополь — ні, бо вже з 1948 року його було виведено з її складу як окремий адміністративно-господарський центр.
З цього приводу вже було наведено конкретний аналіз правової бази (зокрема і в моїй монографії «Український Крим») щодо правомірності передачі Севастополя УРСР, однак спроби поставити під сумнів легітимність цього акта тривають. Уже згаданий А. Федоров навіть пише про те, що УРСР 1978 року самовільно поширила свою юрисдикцію на Севастополь, закріпивши за ним у своїй Конституції статус міста республіканського підпорядкування.
При цьому свідомо замовчується, що Севастополь 1948 року не виділявся зі складу Кримської області як адміністративно-територіальна одиниця, тому він не став суб’єктом РРФСР, про що свідчить її тогочасна Конституція: місто виокремлювалося лише окремим рядком у бюджеті цієї республіки. І саме в такому статусі — адміністративно-господарського центру в складі Кримської області — Севастополь у лютому 1954 року передали УРСР.
Щоб переконатися в цьому, можна не звертатися до архівів — необхідно просто переглянути шпальти міської газети «Слава Севастополя» того часу. Ось її перша сторінка від 4 травня 1954 року: «Нарядно украшен город-герой. Реют государственные флаги Союза Советских Социалистических республик и Украинской Советской Социалистической Республики». Думаю, немає потреби щось додавати щодо приналежності Севастополя.
Передова стаття газети «Слава Севастополя» від 23 травня 1954 року «Великое торжество»: «Крымская область отмечает славный юбилей в составе Советской Украины. Передача нашей области из состава РСФСР в состав УССР явилась новым проявлением вековой нерушимой дружбы двух великих славянских народов, ярким свидетельством братской любви русского и украинского народов».
З усього видно, що міська газета чітко вказує на приналежність Севастополя як до УРСР, так і до Кримської області. Це чітко простежується і в документах державної влади УРСР. Так, Указом Президії Верховної Ради УРСР від 4 листопада 1954 року призначаються вибори до Севастопольської міської Ради депутатів трудящих замість вибулого депутата (протокол №61 засідання Президії Верховної Ради УРСР. — К., 1954. — С. 4).
Указом Президії Верховної Ради УРСР від 9 листопада 1954 року затверджується кошторис витрат на вибори народних судів Севастополя в сумі 37,5 тис. карбованців (там само. — С. 6).
Але, зрозуміло, ще переконливішими щодо цього є конкретні дії міської громади в конституційному полі, зокрема, коли вона делегує власні повноваження своїм представникам у вищі органи державної влади. Поза сумнівом, такими для неї були і Кримська обласна Рада, і Верховна Рада УРСР, бо саме туди мешканці Севастополя обирали своїх депутатів після 1954 року.
Скажімо, 18 листопада 1954 року ухвалюється постанова виконкому Севастопольської міської Ради про утворення виборчих округів з виборів народних судів Севастополя. Цей документ починається такими словами: «На основании статьи 89 Конституции УССР и статей 14 и 15 Положения «О выборах народных судов УССР», исполнительный комитет Севастопольского городского Совета депутатов трудящихся решил» («Слава Севастополя». — 1954. — 20 ноября).
За місяць міськвиконком починає формувати виборчі округи до Севастопольської міської Ради: «На основании статьи 121 Конституции УССР и ст. ст. 40 и 41 «Положения о выборах в областные, районные, городские, сельские и поселковые Советы депутатов трудящихся Украинской ССР», исполнительный комитет Севастопольского городского Совета депутатов трудящихся решил» («Слава Севастополя». — 1954. — 28 декабря).
До речі, на відкритті першої сесії Севастопольської міської Ради депутатів трудящих голова мандатної комісії Дивавин, зокрема, сказав: «Во всех избирательных округах выборы произведены правильно, в соответствии с Конституцией и Положением о выборах в местные советы УССР» («Слава Севастополя». — 1955. — 13 марта).
Міська газета повідомляє також і про вибори до Кримської обласної Ради від Севастополя в березні 1955 року. Тоді було обрано по Стрілецькому виборчому округу №90 Костянтина Нікерина, Підгірному №91 — Надію Клязнику, Приморському №92 — Михайла Карпенка, Чапаєвському №94 — Віктора Колесникова, Пироговському №95 — Євгенія Данилова, Орджонікідзевському №96 — Олександра Аникина, Заводському №97 — Людмилу Соколову, Корабельному №98 — Клавдію Короткову, Петровогірському №99 — Андрія Коровченка, Залізничному №100 — Єлизавету Пивоварову, Інкерманському №101 — Михайла Курянова, Нахимовському №102 — Сергія Сосницького і Качинському №103 — Євгенія Поповкина («Слава Севастополя». — 1955. — 8 марта).
До Верховної Ради УРСР у березні 1955 року було обрано від Севастополя Андрія Коровченка — Севастопольський — Сталінський виборчий округ і Миколу Кулакова — Севастопольський — Корабельний округ («Слава Севастополя». — 1955. — 4 марта).
Так, переглянувши міську газету, можна переконатися в тому, що Севастополь живе в правовому полі УРСР з 1954 року, бо її публікації відповідають архівним документам і стали джерелом історичної правди. Тим паче, що вона знаходить підтвердження і на сторінках московської преси. Скажімо, у тому, що вибори депутатів від Севастополя до Верховної Ради СРСР відбувалися як від УРСР уже з 1954 року. Так, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 11 січня 1954 року «Про виборчі округи по виборах до Ради Союзу» на території Кримської області (Керченський №208, Сімферопольський міський №209, Сімферопольський сільський №210 і Севастопольський №211) виборчі округи формуються в складі РРФСР («Известия депутатов трудящихся СССР» (Москва). — 1954. — 13 января). Виборчий округ до Ради Національностей включав Кримську область і Севастополь від РРФСР до складу Краснодарського №12 («Известия депутатов трудящихся СССР» (Москва). — 1954. — 13 января).
Але під час підготовки до виборів Кримську область було передано до складу Української РСР, то обраний до Ради Національностей по Краснодарському виборчому округу №12 Дмитро Шепілов залишився у депутатському корпусі РРФСР («Известия депутатов трудящихся СССР» (Москва). — 1954. — 18 марта).
Тому в повідомленні Центральної виборчої комісії з виборів до Верховної Ради СРСР про підсумки виборів 14 березня 1954 року обрані депутати від Кримської області вже включені до списку від Української РСР: Бринцева Марія Олександрівна — Керченський округ, Горшков Сергій Георгійович — Севастопольський виборчий округ, Косицький Володимир Ілліч — Сімферопольський сільський виборчий округ і Полянський Дмитро Степанович — Сімферопольський міський виборчий округ («Известия депутатов трудящихся СССР» (Москва). — 1954. — 13 января).
А в 1958 році, наприклад, згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 січня 1958 року, населення Севастополя обирає свого депутата до Ради Союзу по Севастопольському виборчому округу №481, який, як і Сімферопольський міський №478, Сімферопольський сільський №479 і Керченський №480, входить до складу Кримської області, а та в свою чергу — до УРСР (на її території сформовано виборчі округи до Ради Союзу від 418 до 569).
Така сама ситуація і з виборами до Ради Національностей. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 4 січня 1958 року формує на території Української РСР 25 виборчих округів (з 26 по 50), у тому числі й Кримський №34 (м. Севастополь і Кримська область) з центром у Сімферополі («Известия депутатов трудящихся СССР» (Москва). — 1958. — 5 января).
До речі, тоді жителів Севастополя представляв у Раді Союзу по Севастопольському округу командуючий Чорноморським флотом адмірал Володимир Касатонов, а в Раді Національностей інтересами населення Кримської області і Севастополя опікувалася колгоспниця колгоспу імені Войкова Нижньогірського району Кримської області Олена Марченко («Известия депутатов трудящихся СССР» (Москва). — 1958. — 19 марта).
Під час виборів до Ради Союзу Верховної Ради СРСР у 1962 році в складі Кримської області було створено п’ять виборчих округів — Сімферопольський №508, Євпаторійський №509, Керченський №510, Севастопольський №511 і Ялтинський №512. («Известия депутатов трудящихся СССР» (Москва). — 1958. — 5 января).
До Ради Національностей Верховної Ради СРСР севастопольці голосували тоді в межах Кримського виборчого округу №36 за заступника головного лікаря санаторію «Красный маяк» Кримської області Євгенію Закутну («Известия депутатов трудящихся СССР» (Москва). — 1962. — 21 марта).
Можна додати й ще такий нюанс до газетних публікацій щодо включення Севастополя до складу УРСР з 1954 року: з передачею Кримської області до складу УРСР для всіх місцевих органів влади півострова Рада міністрів УРСР виготовила нові печатки й кутові штампи, які пересилали через Кримський облвиконком і Севастопольський міськвиконком. Скажімо, секретар Севастопольського міськвиконкому В. Таранин 12 січня 1955 року повідомляв завідуючому загальним відділом Управління Справами Ради Міністрів УРСР Злобіну, що «нами получена круглая гербовая печать и угловой штамп для исполкома Корабельного райсовета депутатов трудящихся г. Севастополя» (ЦДАВОВУ: Ф. Р-2. — Оп. 9. — Спр. 413. — Арк. 5).
У своїй подальшій роботі виконком Севастопольської міської Ради, зрозуміло, мав керуватися і тими директивними документами, які раніше видавала Рада Міністрів УРСР. З огляду на це, починаючи з 29 червня 1954 року, загальний відділ Управління справами Ради Міністрів УРСР надіслав до Севастопольського міськвиконкому на його прохання десятки різних постанов, щодо питань міського господарства (ЦДАВОВУ: Ф. Р-2. — Оп. 8. — Спр. 10302. — Арк. 91—107, 133—137, 157, 183—204).
Вважаю, що наведених фактів достатньо, щоб замислилися ті, хто й сьогодні продовжує «ответственно» заявляти про російський статус Севастополя, забуваючи і про Конституцію України, і про Договір між Україною і Російською Федерацією від 1997 року, яким остання визнає приналежність міста нашій державі.
Володимир СЕРГІЙЧУК, доктор історичних наук.
