До Дня партизанської слави
Кабінет Міністрів України затвердив план заходів зі святкування нинішнього року Дня партизанської слави. Передбачено проведення в школах тематичних уроків, лекцій і бесід з історії партизанського руху. Заплановано встановити пам’ятні знаки «Область партизанської слави» на кордонах Вінницької, Волинської, Житомирської, Київської, Одеської, Сумської та Чернігівської областей.
До партизанського загону імені Дзержинського з’єднання Василя Бегми я прийшов юнаком, був командиром диверсійної групи. Про деталі Карпатського рейду, 70-річчя якого відзначаємо нинішнього року, мені та моїм бойовим побратимам розповідали ковпаківці. Адже після його завершення, повертаючись із Карпат, вони зупинялися на відпочинок у селі Купеля Рокитнівського району Рівненської області, де розміщувався наш партизанський загін.
...28 травня 1943 року біля білоруського села Картеничі відбулася нарада підпільного ЦК КП(б) У під головуванням Д. Коротченка, на якій серед інших питань обговорили складений Українським штабом план бойових дій на весняно-літній період 1943 року і накреслили заходи з його виконання. Кожне партизанське з’єднання одержало нове завдання з боротьби з окупантами. Ковпаківці мали особливе: пройти тилами ворога до Карпат.
Після двотижневої підготовки 12 червня 1943 року ковпаківці вирушили в рейд: першими — кінна розвідка і кавалерійський ескадрон з Олександром Ленкіним, за ними — рота пішої розвідки на чолі з капітаном Бережним. Головними силами були колони партизанів Путивльського і Глухівського загонів, за ними — артилерійська батарея. П’ятикілометрову колону з 1800 партизанів при 10 гарматах, 40 мінометах, 150 кулеметах і близько 300 підводах замикали роти Кролевецького загону.
Дотримуючись тактичних принципів, керівники з’єднання С. Ковпака повели загони на захід. Вони пройшли в Рокитнівському районі через села Войткевичі (нині Кам’яне), Купелю, Сновидовичі, Борове. Щоб не дати фашистам розгадати основний напрям і мету руху, з’єднання з північного заходу обігнуло місто Рівне, пройшло по території Рівненської, Волинської і частково Львівської областей і, круто повернувши на південь, вирвалося на відкриті рівнини Тернопільського Поділля.
Фашистське командування кинуло проти ковпаківців ударні механізовані загони та авіацію. Для прикриття переправ на Дністрі та Дрогобицького нафтового району фашисти зняли з ешелонів два есесівські полки, що прямували на Східний фронт. Тепер партизанам рухатися доводилося ночами, а вдень вести запеклі бої. Просуватися вперед ставало дедалі важче. Розгромивши на своєму шляху гарнізони окупантів у Скалаті, Раштівцях, Росільній та підрозділи гітлерівців, що охороняли переправи на Дністрі, Лімниці та Лукві, партизанські загони вранці 19 липня 1943 року вирвалися до синіх карпатських верховин.
Удалині вони побачили десятки нафтових вишок, нафтопереробні заводи і сховища. А вже вночі зав’язався бій. На території нафтопромислів валилися ажурні вишки, здіймалися до неба фонтани палаючої нафти. Підривники Ковпака пробралися до нафтопроводу і підірвали його: на землю потекли тисячі тонн нафти. Тим часом фашисти підтягували все нові й нові підрозділи і незабаром оточили ковпаківців. З’єднання потрапило в мішок, цього разу в кам’яний, бо навкруги височіли гори. Незабаром почався голод. Партизани вирішили вирватися з ворожого оточення. Нічний удар на Делятин був такий навальний, рішучий і раптовий, що ворожий гарнізон не витримав. У цьому бою народні месники втратили свого комісара — генерал-майора Семена Васильовича Руднєва. Після бою С. Ковпак наказав виходити з оточення окремими групами і збиратися в партизанському краї на Поліссі, звідки ковпаківці розпочали свій рейд до Карпат.
В пам’ять про діяльність в тилу ворога підпільного ЦК КП(б)У та народних месників у 1983 році біля села Майдан Олевського району Житомирської області було зведено шестиметровий пам’ятний знак.
Андрій ГРЕЧКО, колишній командир диверсійної групи партизанського загону ім. Дзержинського з’єднання В. Бегми, полковник у відставці, почесний ветеран України.
Рокитне
Рівненської області.
А. Гречко (на фото праворуч) біля пам’ятного знака партизанам і підпільникам, зведеного поблизу с. Майдан Олевського району на Житомирщині (фото 1983 року).
Фото із сімейного архіву А. Гречка.
