Зовсім небагато часу залишилося до Вільнюського саміту ЄС, на якому Україна має намір підписати угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі з Європейським Союзом. Про те, що це означає для держави, які шанси дає розвитку її економіки, розповідає народний депутат України, президент УСПП Анатолій КІНАХ (на знімку).

Євроінтеграція є незворотнім, стратегічним курсом для України. Час припинити суперечки щодо доцільності такого шляху та ретельно проаналізувати, що вже зроблено і що належить зробити для успішної адаптації в європейське товариство. Отже, інтеграція вже відбувається, її підтримує більшість народу України, це закріплено у вітчизняному законодавстві й відповідає довгостроковим національним інтересам країни. Це наш цивілізаційний вибір, наше бачення того, якою має бути держава — демократичною, економічно розвинутою, яка гарантує своїм громадянам надійний захист та можливість самореалізації. Угода про асоціацію, яку країна сподівається підписати на Вільнюському саміті в листопаді — важливий крок на цьому тривалому шляху.

Суть національної стратегії

Чому? Угода про асоціацію — частина національної стратегії розвитку, де ключовими є цінності демократії, рівності перед законом і неупередженості його застосування, верховенства права, людської гідності, створення умов для вільної економічної діяльності кожної особи та підприємства, забезпечення реального функціонування місцевого самоврядування. Угода започаткує процес політичної асоціації та економічної інтеграції між Україною та ЄС, наблизить нас до сім’ї європейських народів, перетворить модернізацію країни за європейським зразком на її юридичне зобов’язання.

Підписання Угоди про асоціацію збігається зі створенням зони вільної торгівлі України та ЄС. Майбутня ЗВТ має бути всеохоплюючою та поглибленою, вона ґрунтуватиметься на принципах відповідності вимогам СОТ та поступовому досяганню чотирьох свобод (рух товарів, послуг, капіталу, частково — робочої сили).

З економічної точки зору переваги інтеграції з ЄС — очевидні. Україна відкриє доступ до понад п’ятсотмільйонного європейського ринку, який сьогодні виробляє п’яту частину світової продукції; до групи держав, які мають найбільший вплив на регулювання економічної та фінансової діяльності в світі; до технологій та фінансових інструментів, які можуть допомогти зробити українську продукцію конкурентоспроможною. Наближення відбуватиметься фактично за тією само логікою, як і під час процесу вступу країн до Європейського Союзу.

Які зразки життя нам потрібні?

Економічне й інвестиційне співробітництво між Україною та Європейським Союзом вже динамічно розвивається. Нині торгівля з країнами Євросоюзу становить 27% зовнішньоторговельного обороту, в цьому обсязі до 40% — технологічний та інвестиційний імпорт, передові технології, обладнання, що потрібно нам для модернізації базових галузей народного господарства.

Не будемо забувати, що держави ЄС традиційно посідають найвищі сходинки рейтингів за рівнем життя, тривалості життя громадян, пенсійного забезпечення і добробуту. Європейський Союз має багатий доробок єдиних стандартів, таких як якість харчових продуктів, охорона здоров’я, соціальний захист, екологія, безпека на дорогах, умови для розвитку бізнесу, можливості для молоді. Найголовніше, що ці стандарти реально впроваджуються, а не просто декларуються.

Чи припустимо не скористатися шансом наближення до ЄС та впровадження в Україні найпередовіших світових зразків життя та економіки?

Однак інтеграційний шлях в Європу не є безхмарним та простим. За умовами угоди, яку Україна має підписати в Вільнюсі, режим вільної торгівлі вступає в дію з січня 2014 року, навіть без ратифікації документа в цілому, процедура якої може розтягнутися на два-три роки. Таке наближення містить у собі серйозні ризики. Абсолютно зрозумілими є побоювання багатьох промисловців і підприємців втратити ринки та свою затребуваність на них. Відкриті кордони можуть призвести до подальшого перекосу зовнішньоторговельного балансу країни. До речі, за січень—червень 2013 року негативне сальдо становило 4,22 млрд. дол., у липні воно зросло на 8,6% порівняно з показником минулого року. На жаль, усі п’ять років після вступу України до СОТ на внутрішньому ринку України спостерігається збільшення імпортної та скорочення частки власної продукції. Для порівняння, на початок 2000-х років ця пропорція мала такий вигляд: 70—72 відсотки власної, 28—30 — імпортної продукції. Нині вітчизняної продукції залишилося 54%, а імпортна становить 46%, а в сегменті товарів споживання, легкої промисловості — до 80—90%.

Конкурувати — не здавати власних позицій

Низька конкурентоспроможність вітчизняних товарів та підприємств — найуразливіший момент процесу входження в ЗВТ. Причини зрозумілі. Фізичний і моральний знос основних фондів у різних секторах досягає 60%. Енергоємність української продукції вдвічі-втричі вища, ніж у державах Європейського Союзу. Вартість кредитних ресурсів в Україні, передусім для середньострокових та довгострокових проектів становить 20—22% річних, в Європі це максимум 3—5%. Очевидно, що за таких умов українські товари не готові конкурувати з європейськими.

Сіtо!

Вразливими є цілі галузі вітчизняної економіки. Це — машинобудування, особливо підприємства з тривалим циклом виробництва, транспорт, енергетика, підприємства переробної промисловості, аграрний сектор, в якому рівень державної підтримки на порядок нижчий, ніж у європейських фермерів. Майже 20 тисяч стандартів, які діють в Україні, втратять чинність протягом короткого часу, і це так само може вплинути на зниження конкурентоспроможності.

Саме тому Україна повинна мати чіткі плани економічних дій щодо створення умов рівноправної конкуренції, з глибокими техніко-економічними розрахунками результатів та ризиків вільної торгівлі, заходами з їх мінімізації, пошуком компенсацій.

Наближення до ЄС, з моєї точки зору, не виключає посилення грамотного, цивілізованого державного протекціонізму. Перед започаткуванням ЗВТ з Євросоюзом Україні треба зробити кілька важливих кроків — оновити зовнішньоекономічну стратегію таким чином, щоб вона містила баланс експортної політики й розвитку внутрішнього ринку. Важливо, щоб лібералізація ринку відбувалася поступово, щоб для українського виробника була передбачена можливість застосовувати перехідний період, захисні механізми тощо. Український союз промисловців і підприємців налаштований максимально цьому сприяти.

Якщо в нас є такі чудові модернізовані підприємства, які випускають конкурентоспроможну продукцію, як концерни «Антонов», «Радій», Крюківський вагонобудівний завод тощо, їм треба надати державну підтримку, запропонувати дієві механізми державно-приватного партнерства, забезпечити вільний вхід на внутрішній ринок.

Вірити в себе, у своє майбутнє

Треба докласти максимум зусиль, щоб не допустити масового переходу на імпортне споживання продукції, яку Україна виробляє або спроможна виробляти сама. Саме для цього потрібна активізація програм імпортозаміщення, локалізації виробництв. До речі, вони передбачені Державною програмою активізації розвитку економіки на 2013—2014 роки, виконання якої, на жаль, триває досить мляво. Так діяти за три місяці до започаткування вільної торгівлі неприпустимо.

Я категорично проти зневіри у власні сили, настроїв економічного песимізму — мовляв, Україні Європу не наздогнати. Наздогнати, якщо обрати окремі перспективні напрямки та адресно докласти зусиль! Мною запропоновано законопроект, який стосується державних гарантій у сфері кредитування у сенсі зрівняння можливостей державних і приватних компаній. Коли є серйозні проекти, які збігаються з пріоритетами держави, їх необхідно реалізовувати на принципах сучасного державно-приватного партнерства, у співпраці з тими ж європейськими виробниками, не гаючи часу та ліквідуючи штучні бар’єри.

У парламенті продовжується масштабна робота з адаптації Україною європейського економічного законодавства, в тому числі у сферах транспорту, енергетики, послуг, сільського господарства тощо. Потрібне поетапне введення нових методів сертифікації та стандартизації товарів і послуг. Буквально днями за дорученням Президента країни В. Януковича створено робочу групу з числа парламентаріїв щодо вивчення технічних регламентів, передбачених до прийняття через підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, очолити яку довелося мені.

Треба усвідомити, що зволікати з масштабними перетвореннями господарського комплексу не можна, серйозні зміни і виклики вже на порозі. Переконаний, ще один виклик інтеграційного шляху для українського суспільства, влади і бізнесу пов’язаний з вмінням діяти злагоджено, консолідовано, відкинувши політичну кон’юнктуру та особисті чвари. Не впадаючи в катастрофічні настрої, треба об’єднатися, зосередитися на системній ефективній роботі, забезпечити чітку координацію всіх органів державної влади й зворотній зв’язок з галузевими асоціаціями й об’єднаннями бізнесу, докласти усіх зусиль з реалізації завдання національного масштабу — підготувати вітчизняні підприємства, економіку в цілому до умов вільної торгівлі з ЄС.

Так виходить, що підписання угоди про асоціацію і ЗВТ стосується не лише України та ЄС, а значно більшої кількості сусідніх з нами, близьких та далеких держав. Воно покликано призвести до створення нової політичної та економічної реальності, в якій панує добросусідство, взаємоповага, рівноправний зацікавлений діалог. Думається, здатність України успішно завершити процес створення асоціації з ЄС ЗВТ, отримати від цього значну користь з точки зору наших національних інтересів назавжди змінить тон діалогу з Російською Федерацією, стосунки з країнами Митного союзу, СНД. Це збільшить авторитет України як міжнародного гравця, який виходить з принципу зміцнення верховенства права і є передбачуваним для зовнішньоекономічних партнерів та інвесторів, в тому числі — російських.

До речі, укладення Угоди про асоціацію з ЄС не може зашкодити відносинам України з Росією, оскільки обидві є членами Світової організації торгівлі та знаходяться в єдиній системі загальновизнаних міжнародних торгових правил та стандартів. Договір про вільну торгівлю в рамках СНД базується на правилах СОТ, членами якої готуються стати Білорусь і Казахстан. Очевидно, що такі економічні структури, як ЄС, СНД, Митний союз, ЄврАзЕС поступово формують співробітництво на всьому євразійському просторі за єдиними економічними стандартами. В умовах функціонуючої поглибленої ЗВТ з ЄС Україна може стати життєво важливим з’єднуючим торговельно-економічним мостом між Брюсселем та Москвою, а згодом й унікальним майданчиком для розбудови взаємовигідних зв’язків між ЄС та членами нових інтеграційних проектів на пострадянському просторі.

Україна наполегливо йде до своєї мети — сформувати на українській землі європейські стандарти розвитку економіки та рівня життя людей. Ми усвідомлюємо, що політична і економічна конкуренція для України лише загострюватиметься. На такі виклики треба адекватно реагувати. І лише воля, сумлінна праця, ефективні дії з захисту національних інтересів по всьому периметру кордонів зроблять українську позицію в конкурентній боротьбі міцною та надійною.

Фото надано прес-службою народного депутата.

Точка зору

Головна мета для держави — побудувати на українській землі європейські стандарти розвитку економіки, рівня і якості життя людей, демократичних цінностей. Абсолютно безпідставними є очікування, що після підписання країна отримає якісь преференції або безоплатні подарунки. Це — лише шанс, лише додаткові можливості, реалізовувати які доведеться нам самим, причому шляхом великої роботи, наполегливості та інтелектуальної напруженості, через консолідацію влади, політиків, бізнесменів, усього українського народу.

Цифри

Понад три чверті усіх прямих інвестицій за роки незалежності надійшло саме з країн ЄС, тоді як з Росії — лише 7%. Навіть у разі відокремлення такої специфічної держави, як Кіпр, частка ЄС становить близько 52%. Тобто Європейський Союз — основне джерело прямих іноземних інвестицій в країну.

Досвід

Кожна держава світу дбає про захист своїх національних економічних інтересів, і Україна не повинна бути винятком. Пригадую 2008—2009 роки, коли в Німеччині почав різко падати ринок автомобілів, і відповідним чином знизилися обсяги виробництва. Тоді бундестаг, уряд і центральний банк миттєво зреагували на ситуацію. Ними була відпрацьована низка заходів, які в тому числі передбачали преміальну винагороду з бюджету країни кожному покупцю німецьких автомобілів.