Олександр Шевченко (фракція «Свобода»):

— Хотів би привернути увагу до події, яка відбулася 74 роки тому. 17 вересня 1939 року Червона армія почала військові дії проти Польщі й виступила як союзник нацистської Німеччини. Це був пік співробітництва Радянського Союзу і нацистської Німеччини. Що їх об’єднувало? Передусім соціальний, економічний лад, який існував у цих країнах, а також прагнення Німеччини встановити панування в Європі, а Радянського Союзу — у світовому масштабі. СРСР, почавши військові дії, і юридично, і фактично став союзником Німеччини в боротьбі проти Англії, Франції та Польщі. Це був перший етап початку Другої світової війни. Щоправда, пізніше сам Радянський Союз став жертвою нацистської Німеччини. Але до цього призвела політика Комуністичної партії.
Втрати, яких зазнав Радянський Союз, приховуються й досі. Науковці встановили, що під час Другої світової війни загинуло понад 46 млн. радянських людей. Із них третина — українці. Це понад 18 млн. Страшні цифри! І мене дивує, що відзначають нині дати другого етапу війни піснями, танцями. Замість того, щоб перебувати у жалобі за загиблими під час війни, вони святкують. Пропоную сьогодні вшанувати пам’ять мільйонів українців, які стали жертвами двох тоталітарних режимів, а також всіх жертв Другої світової війни, хвилиною мовчання.
Сергій ТІГІПКО (Партія регіонів):
— Ситуація в економіці складна. На жаль, в найближчій перспективі чекати серйозного покращення нам не варто. Тому що на основних ринках Європи і СНД темпи економічного зростання падають. Саме нині роботу Верховної Ради треба організувати так, щоб ми могли максимально включити всі наші внутрішні резерви. На мій погляд, треба зосередити увагу на тому, що в економіці надзвичайно багато держави. Нам потрібно звільнити бізнес від чиновника, спростити дозвільну систему і реєстрацію власності, захистити права інвесторів, зменшити кількість перевіряючих і перевірок... І це аж ніяк не весь перелік.
Більш ніж кожна друга гривня в Україні заробляється на експорті. Якщо ми найближчим часом не зможемо допомогти нашим експортерам, чекати покращення в економіці не варто. Одна із проблем експортерів — неповернуті ПДВ. Закон про фінансові векселі. Президент підписав закон в кінці липня, а постанова Кабінету Міністрів, яка б дала змогу включити векселі в роботу, не підписана.
Останнім часом ми об’єдналися і багато попрацювали над законами, які дозволяли б нам підписати Угоду про асоціацію. Переконаний: ті рішення, які ще потрібно прийняти, в тому числі і на цьому тижні, будуть ухвалені, і у Вільнюсі Угоду про асоціацію буде підписано. Але ринок країн СНД і Митного союзу для нашої країни також надзвичайно важливий. І нам потрібно поліпшувати механізми співпраці з країнами Митного союзу.
Петро Симоненко (фракція КПУ):
— Сьогодні влада разом із так званою опозицією нехтує невід’ємним правом народу самостійно визначати своє майбутнє — з Європейським чи Митним союзом. Саме з цією метою 
8 вересня в Києві відбулися абсолютно легітимні збори громадян України, на яких і було прийнято рішення про початок процедури оголошення Всеукраїнського референдуму за народної ініціативи. Одразу після цього влада спустила з ланцюга за вказівкою Міністерства юстиції суди, які приймають відповідні незаконні рішення, інформаційний простір заполонили писані під копірку коментарі «незалежних експертів», представників влади і так званої опозиції, які, спотворюючи реальні факти і події, робили висновки про незаконність цих зборів і недоцільність референдуму.
Треба дати відповідь, що об’єднало сьогодні олігархів із влади, опозицію та націоналістів у цьому євроінтеграційному угарі. Перше — це страх за свої капітали, вивезені в Європу. Друге — маячня про відрив України від Росії та слов’янського простору.
Арсеній ЯЦЕНЮК («Батьківщина»):
— Парламент дуже відстає в питаннях ухвалення «євроінтеграційних» законопроектів. Опозиція неодноразово наголошувала на необхідності створити спільну робочу групу, передусім щодо розробки законопроекту про прокуратуру, міліцію та Державне бюро розслідувань. Опозиція просить, щоб законопроекти внесли спільно чотири фракції. Ми повинні перейти до стандартів, де захищають людину і поважають її права.
Ключовий критерій для підписання Угоди з ЄС — звільнення Юлії Тимошенко. Цей процес зупинений, і ми не чуємо конкретної відповіді, коли Юлія Тимошенко буде звільнена і коли буде зроблено перший крок до її звільнення, а саме — надання їй можливості отримати медичну допомогу за кордоном?
Кабмін і досі не вніс до Верховної Ради проект бюджету-2014. Це ознака того, що уряд не хоче визнати реальний стан речей в економіці і не має економічного плану на наступний рік. Уряд не хоче сказати правду, що до кінця поточного року не вистачає 45 млрд. грн. на фінансування обов’язкових статей державного бюджету.
Необхідно негайно відновити переговори з МВФ і щодо отримання макрофінансової допомоги з ЄС. А ще — негайно провести перемовини з Європейським банком реконструкції і розвитку для фінансування української економіки. Серйозним кроком для стабілізації української економіки є підписання Угоди між Україною і ЄС. Нам потрібні нові ринки. А СОТ повинна вирішити торговельний спір між Україною та Росією.
Віталій Кличко (фракція «УДАР»):
— Відповідно до Конституції, Бюджетного кодексу України цей сесійний тиждень мав бути присвячений обговоренню бюджету на 2014 рік. Але з дій влади зрозуміло, що бюджету на наступний рік просто не існує, бо він такий, що навіть ті, хто його складав, не ризикують показати його громадськості. У суботу імітували подання основного фінансового документа країни до Верховної Ради. Нині кажуть, що повернули його на доопрацювання. Влада лише робить вигляд, що працює, тому й такий результат маємо. Хочу підкреслити: уряду і парламентській більшості не варто намагатися показати той само фокус, як у парламенті попереднього скликання. Коли бюджет, який ніхто не бачив і не читав, ухвалили за десять хвилин майже без обговорення. Тому ми вимагаємо від уряду, щоб кошторис був орієнтований на потреби країни. Щоб бюджет передбачав достатньо коштів для розвитку освіти, медицини, науки, соціальних програм. Щоб не повторювалася ситуація, яка виникла нині, що не вистачає мільярдів гривень для розрахунків з бюджетниками. Ми не чекаємо від бюджету дива, але ми вимагаємо змінити пріоритети і спрямувати кошти на розвиток країни, людей.