Обіцяють без революційного надриву
Вітчизняний МОЗ разом з Асоціацією психіатрів України та громадських пацієнтських організацій розробив концепцію реформування системи охорони психічного здоров’я дітей. Її основні нововведення полягають у тому що виявляти погрішності у психічному розвитку дитини повинен педіатр або сімейний лікар. Якщо потрібно, він направляє пацієнта до вузького фахівця, а той призначає лікування. До того ж терапію дитина проходить удома, її не виривають зі звичного соціального контексту (винятком є гострі хронічні стани). Головне в цьому підході — дотримання прав і честі маленького пацієнта.
Ця концепція отримала позитивну оцінку експертів Дитячого фонду ООН, Уповноваженого Президента України з прав дітей, Громадської консультативної ради з питань захисту прав дітей.
Президент Асоціації психіатрів України, один з авторів Закону України «Про психіатричну допомогу», правозахисник Семен Глузман покаявся, що з реорганізацією дитячої психіатричної допомоги час було згаяно.
— У 2008 році ми провели аналіз системи психіатричної допомоги. Вона виявилася розкиданою по різних міністерствах і відомствах. І неможливо було прорахувати вартість послуги, — каже Семен Глузман.
За оцінкою експертів, місячне перебування одного пацієнта у вітчизняному спецінтернаті коштує дві тисячі доларів.
Правозахисник вважає, що діти не повинні перебувати у психіатричних установах, якщо в цьому немає потреби.
— Кілька років тому до нас приїхали англійці знайомитися із системою надання дитячої психіатричної допомоги. Вони побували тільки в київських лікарнях і запитали: «У вас що, епідемія?». З’ясувалося, що по всій Великій Британії стаціонарних психіатричних ліжок менше, ніж у нашій столиці, — згадує президент Асоціації психіатрів України.
За словами Глузмана, крім величезних витрат, система допомоги, що існує дотепер, привчає дітей до несвободи. Багато які з них, котрі подовгу перебували у психушках, не маючи серйозних недуг, зрештою таки ставали інвалідами.
— Чи зможе педіатр або сімейний лікар розпізнати психіатричне захворювання, якщо він не вузький фахівець?
— Подобається чи не подобається вам, що педіатри та сімейники працюватимуть у нашому професійному полі, — питання непросте. Але іншого виходу немає. Так працює система в усьому світі. Інакше на медицину ніяких грошей не вистачить, — констатує співрозмовник і сподівається, що процес реорганізації порядку надання психіатричної допомоги проходитиме поступово, без революційного надриву й «підвищених зобов’язань».
Начальник управління материнства, дитинства та санаторного забезпечення Міністерства охорони здоров’я України Альона Терещенко підтвердила це. Мовляв, з реформою в цій області поспішати не будуть, щоб не нашкодити маленьким пацієнтам.
— Медична допомога буде максимально наближена до дитини в тій формі й обстановці, які найбільш прийнятні й адаптовані для неї. У процесі реформи дитяча психіатрична допомога від’єднається від дорослої. Її не надаватимуть у загальних психіатричних лікарнях, вона перейде в педіатричні відділення. До того ж лікувати маленьких пацієнтів будуть амбулаторно, без довгострокової госпіталізації, — прокоментувала майбутні зміни представниця МОЗ.
За словами Ігоря Марцинковського, головного позаштатного дитячого психіатра Міністерства охорони здоров’я України, ситуація в психіатрії останнім часом змінилася докорінно, як і підходи до лікування хворих.
— Нині ми не хочемо дивитися на дітей, в яких є певні проблеми, як на психічно хворих. Це пацієнти з особливими потребами, — пояснює фахівець. — Раніше до трьох років психіатр взагалі не мав права оглядати дитину. І якщо батьки зауважували щось не те в розвитку свого чада, то, як правило, лікар радив почекати. Мовляв, може, переросте. А потім батьків запитували: де ви були весь цей час? У 12 років такого підлітка відправляли до спецінтернату, і, по суті, його життя там і закінчувалася...
Психіатр радить батькам відповідально поставитися до профілактики психічного здоров’я дітей. Якщо йдеться про дошкільника, то варто звернути увагу на те, як малюк спілкується з мамою, татом, родичами: чи радіє він їм, чи тягнеться до них чи нехтує. По-
спостерігати, чи може дитина сконцентруватися на певних заняттях, наскільки вона самостійна. І якщо поведінка дитини здасться дивною, не боятися звернутися до фахівця.
Як позитивний приклад змін у дитячій психіатрії Ігор Марцинковський називає соціалізацію аутистів. Нагадаємо, Міносвіти вперше дозволило дітям з таким діагнозом відвідувати загальноосвітні школи і садки, де для них мають бути створені певні умови.
— Крім аутизму, є багато інших проблем. Наприклад, діти з дефіцитом уваги й гіперактивністю, із затримкою шкільних навичок. І таким пацієнтам не місце у психіатричних лікарнях. Вони повинні вчитися у школах, жити в сім’ях та отримувати необхідну допомогу, — каже дитячий психіатр.