Останнім часом з вуст наших політичних опонентів звучать безпідставні, спекулятивні політичні звинувачення на адресу Партії регіонів щодо того, що у процесі реалізації зовнішньополітичного курсу України, маючи намір підписати в листопаді цього року у Вільнюсі договір про асоціацію України з Європейським Союзом і створення зони вільної торгівлі з ЄС, ми начебто обдурили своїх виборців. А це, на їхню думку, повністю суперечить нашим передвиборчим обіцянкам. Я хочу спростувати цю мерзенну брехню.

Ми обіцяли людям головне: що після реалізації великомасштабної стратегічної програми глибокої модернізації нашої країни, запропонованої Президентом України Віктором Януковичем, введемо нашу державу до когорти індустріальних, промислово розвинених країн і максимально наблизимо наші стандарти якості та комфортності життя до європейських. І з цього шляху ми не зійдемо ніколи.

У будь-якій демократичній країні люди завжди голосують на виборах за краще життя. Але пов’язують поліпшення життя і підвищення соціальних стандартів з приходом до влади якоїсь певної політичної сили. Ми теж поставили таку мету. І народ України нам повірив. Повірив нашій програмі. А ось досягненню цієї мети має сприяти ціла низка складових, у тому числі зовнішньополітична та зовнішньоекономічна діяльність.

Адже що таке економічна криза? У чому вона передусім проявляється? У головному —  втраті ринків збуту для своїх товарів. Адже якщо держава не в змозі не лише розширити свої ринки чи хоча б утримати діючі, а навпаки, — їх втрачає, то вийти з кризи практично неможливо. Тому на сьогодні, коли світова економічна криза не завершилася, утримання і розширення ринків залишається надактуальним і надважливим завданням забезпечення життєдіяльності та перспективного розвитку держави.

З ухваленням Верховною Радою України закону про основні засади зовнішньої політики пішла в минуле згубна для країни «помаранчева» зовнішньополітична доктрина, згідно з якою ми розглядали весь світ у чорно-білому варіанті, ділили його на своїх і ворогів. Маркування, нагадаю, було таким: Росія — ворог, Захід — друг. Звідси й пішла від нас тема геноциду. І як відповідна реакція Росії — кабальна для нас угода з газу.

Сьогодні ми вибудовуємо нормальні, конструктивні, партнерські відносини з усіма країнами Заходу і Сходу, в тому числі і з нашим головним стратегічним партнером — дружньою Росією. У законі про основні засади зовнішньої політики України записано курс на євроінтеграцію. Ми не приховуємо цього, бо хочемо розширити наші ринки на Європейському континенті.

Європейська інтеграція залишається орієнтиром і системоутворювальним чинником для реалізації стратегічних завдань розвитку України й нині становить два взаємопов’язані виміри: укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, яка передбачатиме створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі, та реалізацію комплексної програми внутрішніх перетворень і модернізації в усіх сферах політичного, економічного та соціального життя держави. Угода про асоціацію України з ЄС уже парафована сторонами, і ми сподіваємося на її підписання під час Вільнюського саміту «Східного партнерства» наприкінці 2013 р. Реалізація політики європейської інтеграції України відбувається з урахуванням динамічних процесів політичного та економічного розвитку Європейського Союзу. Його трансформація триває під впливом актуальних викликів сьогодення.

Світова економічна криза вразила також і Україну. Саме тому і наша держава, й ЄС мають використати наявні можливості двостороннього співробітництва для послаблення її наслідків.

Наші євроінтеграційні прагнення успішно об’єднали у Верховній Раді і більшість, і опозицію в прийнятті найважливіших законопроектів, які запалюють перед нами «зелене світло» для успіху на Вільнюському саміті в листопаді ц. р.

Навіть Європа аплодує конструктивній роботі українського парламенту. А тон у ній задав Президент України Віктор Янукович, взявши участь у відкритті нової сесії. У своєму яскравому і стислому, та водночас дуже конкретному і конструктивному виступі глава держави чітко розставив акценти і пріоритети, відзначивши безальтернативність курсу на євроінтеграцію.

Причому прийняті в сесійній залі конституційною більшістю у понад 300 голосів закони потрібні перш за все нам самим. Зокрема, закон про посилення гарантій незалежності суддів радикально змінить процедуру їх призначення та звільнення і зменшить роль державних органів у цьому процесі, що дасть змогу наблизитися до європейської моделі судочинства. Консолідовано і більшістю, і опозицією було проголосовано рішення внести зміни до Конституції України, де за рамки впливу на процес призначення суддів виводиться парламент. Він тепер не братиме участь ні у призначенні, ні у звільненні суддівського корпусу. Тобто елемент парламентського лобізму в цьому питанні буде зведено практично до нуля.

Але справжні національні інтереси України полягають у поєднанні євроінтеграційного вектора з послідовною реалізацією власних національних інтересів на євразійському напрямі, активним використанням форматів Співдружності Незалежних Держав, а також активізацією двосторонніх відносин.

Україна і Росія є незалежними суб’єктами міжнародного права, провідними державами пострадянського простору, від взаємного розуміння та партнерських відносин між якими залежить стабільність не тільки в регіоні, а й на континенті загалом. Російська Федерація є стратегічним партнером України, з яким наша країна поглиблює співпрацю в усіх площинах міжнародного життя. Відносини з РФ є пріоритетним напрямом зовнішньої політики Української держави.

Головною метою україно-російського стратегічного партнерства є забезпечення модернізаційного розвитку обох країн. Це передбачає не тільки потужну співпрацю в економічній сфері, а й взаємодію в політичній та безпековій сферах на принципах взаємного партнерства.

В українських інтересах — активно розвивати стратегічний характер україно-російських відносин за умови взаємної поваги та врахування інтересів обох країн, обопільної здатності йти на компроміс, взаємної підтримки з урахуванням інтересів третіх країн — наших партнерів. Проявами солідарності на шляху стратегічного партнерства може бути спільна боротьба з тероризмом, об’єднання зусиль у встановленні міцного громадянського миру в конфліктних регіонах, надання гарантій або взяття на себе відповідальності як гаранта за дотримання миру та стабільності в регіоні.

Обравши європейський напрям розвитку як головний, Українська держава не зменшує увагу до євразійського напряму як важливої сфери національних інтересів. Не є таємницею, що пошук Україною власного бачення та підходів до співробітництва з Митним союзом не завжди знаходить належну підтримку у партнерів.

Разом з тим питання участі України в Євразійському інтеграційному проекті мають вирішуватися з урахуванням зобов’язань нашої держави відповідно до Протоколу про вступ до СОТ та проекту Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Водночас ми розглядаємо підписану наприкінці 2011 р. Угоду про зону вільної торгівлі СНД як важливий та істотний крок уперед у подальшому розвитку торгово-економічного й науково-технічного співробітництва між Україною та Російською Федерацією.

Україна зацікавлена у формуванні нової моделі стосунків з Митним союзом, що передбачатиме «особливі відносини» у сферах взаємного інтересу. Національні інтереси України полягають у збереженні і стратегічних стосунків із партнерами, і диверсифікованості та багатовекторності зовнішньоекономічної співпраці.

Тому повернутися спиною чи то до Росії, чи до Європейського Союзу — така альтернатива, переконаний, для нас є абсолютно неприйнятною. Найвиразнішою ознакою нашої епохи є стрімке зростання процесів глобалізації. Міжнародні відносини неймовірно ускладнюються, стають динамічними і ще суперечливішими, мінливішими й ризикованішими.

Економічна взаємозалежність, що зростає, породжує тенденцію посилення цілісності та єдності світу, відкриває шлях до формування світової системи людської спільноти.

Розвиток глобальної економіки не може визначатися чинниками обмеження сировинних і матеріальних ресурсів, як це було в умовах індустріальної економіки. Пріоритетом стає пошук принципово нових форм економічного життя з орієнтацією переважно на істотну інтелектуалізацію виробництва, нові підходи суспільного поділу та організації праці, застосування інформаційних технологій.

Важливими чинниками світового розвитку стають глобальна інтеграція та кооперування, що є не лише складниками національних процесів розширеного відтворення, а й головними чинниками, що визначають масштаби, темпи та пропорції суспільного виробництва, закономірності науково-технічного прогресу та модель глобальної економіки.

Визначальними чинниками цього процесу є інтернаціоналізація виробництва й обігу, яка, у свою чергу, стимулює процеси в напрямі глобальної інтеграції економічного, політичного, соціального та духовного життя людства.

Не менш важливим чинником світового розвитку на новому етапі стає суперечлива система глобалізації економічних інтересів, що формує нову структуру світового господарства і нову специфічну систему міжнародних економічних відносин. Відбуваються зміни у співвідношеннях підприємств, регіонів, держав-націй, міждержавних інтеграційних об’єднань. Переведення домінуючих чинників розвитку на глобалізаційний рівень знижує значення локальних спільнот і вплив націй на процеси не тільки у зовнішньому світі, а й у межах державних утворень.

Глобалізація призводить до розчинення націй і держав у нових, складніших, міжнародних структурах, що сприяє подоланню авторитарності в політичних відносинах, демократизації суспільного розвитку загалом, посилює орієнтацію на міжнародне право як на єдиний спосіб розв’язання конфліктів.

Послідовний розвиток форм міжнародної економічної інтеграції забезпечує повніше використання економічного потенціалу країн і підвищення темпів їх розвитку.

У зв’язку з цим Україна прагне підписати договір про асоціацію з Європейським Союзом, не протиставляючи євроінтеграцію Митному союзу. На жаль, сьогодні окремі екстремістські політичні сили і в нашій країні, і в Росії намагаються вивести дві дружні держави, два братні народи на «стежку війни» — торговельної, економічної, політичної. Хочеться сказати всім цим горе-політикам коротко по-одеськи: НЕ ДОЧЕКАЄТЕСЬ!

У нашому лексиконі у відносинах з нашим головним стратегічним партнером і вічним сусідом — дружньою Росією слово «війна» викреслено раз і назавжди. Його просто там немає.

Так, у нас є проблеми, які ми, як добрі сусіди, розв’язуватимемо разом, за круглим столом. І тільки.

На сьогоднішні питання вступу до Європейського Союзу не стоїть. Це перспектива десяти — п’ятнадцяти років. Коли ми підійдемо до цього моменту, то питання вступу до будь-якого інтеграційного об’єднання, що припускає втрату частини державного суверенітету, вирішуватиме на референдумі винятково український народ, який є, за Конституцією, єдиним джерелом влади і носієм суверенітету.

Але, швидше за все, йдучи шляхом глобалізації, до того часу буде створено один величезний мегаекономічний простір від Тихого океану до Атлантики, до якого увійдуть і Митний союз, і Європейський Союз, і Україна.

Це буде єдиний величезний економічний простір для вільного пересування товарів, послуг, трудових ресурсів і капіталу. Думаю, що від цього виграють усі народи, які до нього увійдуть. У цьому, напевно, і полягає велика історична місія України — об’єднати воєдино  Схід і Захід.

Михайло ЧЕЧЕТОВ, народний депутат України, перший заступник голови депутатської фракції Партії регіонів у Верховній Раді України.

Факт

Україна прагне підписати договір про асоціацію з Європейським Союзом, не протиставляючи євроінтеграцію Митному союзу.

ДО РЕЧІ

Справжні національні інтереси України полягають у поєднанні євроінтеграційного вектора з послідовною реалізацією власних національних інтересів на євразійському напрямі.