Доки аграрії Горохівського району вирощували сировину, там закрили завод
Повідомлення, що цієї осені Горохівський цукрозавод (Волинь) не перероблятиме буряків, для багатьох стало шоком. Особливо для селян, яких останні роки у владних кабінетах невпинно переконували у доцільності вирощування солодких коренів. Таких у Горохівському районі тисячі.
У минулі роки восени, якщо рухатися автомобілем у бік Берестечка, то на під’їзді до цукроварні раз у раз можна було побачити підводи, навантажені буряками. Багато жителів місцевих сіл із задоволенням везли на призаводський бурякопункт вирощений врожай, отримуючи взамін кілька мішків цукру, жом для худоби. Заготівлю завод організовував і безпосередньо в деяких селах. Але аграрії, здебільшого, обходилися власним транспортом. Тепер їм, щоби доставити корені на переробку, потрібно буде їхати або на Іваничівський цукровий завод, або на Гнідавський — в Луцьк. А це майже сто кілометрів.
А якщо навіть ці переробні підприємства й доставлятимуть вирощене на полях Горохівського району на власні потужності своїми силами, цукру видадуть менше. Адже заводи мають чимось покривати транспортні витрати. То й не дивно, що багато хто з селян сьогодні каже: «Наступної весни не сіятимемо буряків».
Зупинка цукрозаводу — це і втрата кількох сотень робочих місць. Для селища Мар’янівка, де він розташований, — справжня катастрофа. Бо ще раніше тут закрився збудований наприкінці 1980-х років потужний сирзавод, а також один із найкращих в системі Укрспоживспілки плодоконсервний завод. Те, що сталося в Мар’янівці цієї осені, величезний мінус для обласної влади, яка «прогледіла» підприємство, що тримало на собі всю соціальну сферу селища, було одним із головних наповнювачів місцевого бюджету.
Волинська область.
Довідково
Горохівський цукровий завод міг щодоби переробляти 4500 тонн буряків.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
