На Чернігівщині в аграрній сфері останнім часом відчувається брак спеціалістів. Приміром, на всі господарства Ріпкинського району маємо чотири агрономи, три зоотехніки, три інженери, чотири ветлікарі, розповідає заступник голови райдержадміністрації, начальник управління агропромислового розвитку Ірина Труба (на знімку). Фахівці допрацьовують до пенсії, а замінити їх немає кому.
— Керівники сільгосппідприємств економлять на спеціалістах?
— Бухгалтер є у кожному агрогосподарстві, бо без нього нині не можна вести фінансові справи. Якщо директор за фахом агрофірми агроном, то він ще може обійтися без цього спеціаліста. Інакше урожайність певних культур забезпечити важко. Тому молоді фахівці вкрай потрібні. Особливо з вищою освітою.
— Чому ж у районі стільки вакансій?
— Ми щороку направляємо на навчання в аграрні ВНЗ 5—15 випускників. Та реалії такі: до нас практично ніхто не повертається. Я працюю у цій сфері вже багато років, але пам’ятаю, що повернулися до нас лише один інженер та два ветлікарі.
— Чому так стається?
— Ми готуємо відповідні документи землякам, але після закінчення ними навчання їх у районі не бачимо. До нас вони не приїжджають.
— Не хочуть їхати додому?
— Є тут і проблема державного рівня. Скажімо, недавно вийшла постанова, згідно з якою молодий спеціаліст заохочується великою разовою фінансовою допомогою, якщо він приїде працювати у село. Цього року, наприклад, до нас повернувся після навчання у село Тараса Шевченка ветлікар. Я зверталася у різні інстанції, але так і не змогла зрозуміти, хто повинен видати йому підйомні.
Чернігівська область.
ДО РЕЧІ
— Щороку направляємо у ВНЗ, технікуми згідно з наданими квотами сотні випускників, — розповіла начальник відділу організаційно-кадрової роботи та контролю департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Галина Живець. — Наприклад, торік тільки в аграрні вищі навчальні заклади отримали цільове направлення 276 юнаків та дівчат із сіл, цього року — 223. Але ж випускники стараються подати документи у кілька вишів. І коли вони вступають одночасно в інший, «нецільовий» вуз, то вибирають, як правило, його. Адже тоді не доведеться повертатися в сільгосппідприємство, яке зобов’язувалося прийняти на роботу, або відшкодовувати кошти за навчання (такі факти, до речі, були). Ось тому є велика різниця між наданими цільовими направленнями і кількістю підготовлених фахівців. У такий спосіб втрачають чинність договори, які ми укладаємо.
Так, у 2011 році, скажімо, з направлених на навчання 229 осіб зараховано на здобуття вищої освіти державним коштом лише 79 чоловік. Водночас вищими навчальними закладами було направлено 235 молодих спеціалістів на відпрацювання у сільгосппідприємства Чернігівщини. Але 116 з них продовжили навчання у магістратурі, 10 призвані на військову службу. В селах на різних посадах працюють лише 97. Нині залишаються вакантними понад 300 посад керівників і спеціалістів сільгосппідприємств. Такі реалії. І залежать вони не тільки від місцевої влади.
Фото автора.
