Зернова змова

Нинішній рік не став винятком. 560-гектарне пшеничне поле дало на круг по 53 центнери збіжжя ІІ класу, лан ячменю — понад 26 центнерів.

— Загалом у власні засіки вже засипано близько 4 тисяч тонн ранніх зернових, — підбиває попередні підсумки жнив Анатолій Онайко, який керує «Перемогою» уже 23 роки. — Порадувала врожайністю і гречка. Попри складні погодні умови намолотили її по 20 центнерів з гектара. Кукурудза цьогоріч також вродила. Плануємо зібрати не менше 80—85 центнерів з кожного із 320 гектарів, зайнятих під нею.

Давно відомо: земля щедра на врожаї до тих, хто плекає її з любов’ю. Загалом у «Перемозі» постійно трудиться півсотня з лишком селян. Самовіддача павленківців, яку донедавна пишномовно йменували ударною працею, дозволяє невеликому господарству на рівних змагатися з аграрними монстрами. Втім, якщо конкуренти беруть кількістю, то павлінківці — якістю.

Така тактика поволі, але дає плоди: за кілька років назбирали більш як п’ять мільйонів гривень і придбали торік німецький  зернозбиральний комбайн і американський  трактор. Причому обидва з усім необхідним навісним знаряддям — жатками, культиватором і плугом. А сучасна техніка, як відомо, це нові трудові вершини, тобто, вищі врожаї. Купили її без допомоги банків.

— Звісно, можна було б звернутися по позичку. А власні кошти притримати на депозитах для інших нагальних потреб. Але, вважаю, дай нам Боже розуму вберегтися від «ласки» банкірів, тоді й підступи ворогів легше буде долати. В лихварів що 10 років тому, що зараз у голові одні бариші. Обдирають, наче липку. Відсотки такі — від одного погляду за серце хапаєшся.

Нинішнього року найбільший головний біль Анатолія Онайка — куди дівати зібраний врожай? Комори господарства тріщать від збіжжя...

— Покупців хоч греблю гати, але всі дають таку ціну — краще птиці згодувати або висипати посеред дороги, — нарікає Анатолій Васильович.

Журитися і справді є від чого. Якщо ще в травні тонна пшениці коштувала 2200—2300 гривень, то нині більшість інвесторів-торговців, яких правильніше назвати спекулянтами, дають за таку кількість збіжжя ІІ класу 130—1400 гривень. Ось тому й ламають голови керівники, що з цим добром роботи: віддавати задарма чи чекати коло  моря погоди?

Мій візаві відшукав у біржовому віснику двох «найщедріших» купців — одного в Артемівці Полтавської, іншого — «Нібулон» — в Миколаївській областях. Перший готовий «ощасливити» сільгоспвиробника за тонну пшениці ІІ класу 1530 гривнями, Миколаївський — «аж» 1620.

— Якщо взяти до уваги, що обидва здеруть по повній за усушку, утруску, забрудненість і ще бозна за що та полічити транспортні витрати за доставку до місця призначення, виходить менше 1400 гривень, — підбиває невтішний баланс Онайко.

— Не треба вірити в ці байки про білого бичка? — іронічно посміхається співрозмовник. — Погоджуюся, ціни в світі дещо впали, але на «обвал» це ніяк не тягне. Думаю, що наші можновладці разом з «інвесторами» вирішили у такий спосіб розіграти селянську карту. Ось тому і морочать нам голови «страшним» перевиробництвом зерна у світі. Їхня б воля — за безцінь усе позабирали...

Хто ж все-таки правий: вітчизняні «оракули», які збили ціни на збіжжя майже до плінтуса, чи пересічні землероби, котрі підозрюють їх, даруйте, у неприхованій брехні?

Відповіді на ці запитання вирішив пошукати у Всесвітній павутині в зарубіжних економічних виданнях. Ось польська «Газета виборча» за 4 вересня. Читаю і очам своїм не вірю: «Хоча жнива на півночі Польщі ще тривають, ціни на збіжжя продовжують зростати...» І справді. Так, 22 серпня цього року середня ціна тонни продовольчої пшениці коштувала на польській зерновій біржі 822 злоті. У перерахунку це понад 2005 гривень. До речі, за фуражну там правили по 1800 гривень. Це, наголошую, у країні, де роздрібні ціни на більшість продовольчих товарів нижчі за українські.

Отже, підозри пересічних аграріїв про зернову змову небезпідставні. В результаті вітчизняні хлібороби недоотримають мільярди гривень очікуваних прибутків.

Як то кажуть: коментарі тут зайві...

Сумська область.