Ну що, країно, — непогано ж живемо. За якістю викладання математики й природничих наук — взагалі мало не попереду планети всієї. Посідаємо високе 28-ме місце у світі. Так повелося, що марку в цих дисциплінах ми звикли втримувати ще із часів Союзу, не встигли, так би мовити, розгубити весь гандикап. За деякими іншими пунктами здаємо позиції.
Минулого тижня Всесвітній економічний форум оприлюднив доповідь про глобальну конкурентоспроможність на 2013—2014 роки. Серед 148 країн Україна за рік опустилася з 73-го на 84-те місце. Конкурентоспроможність порівнювалася за 12 складовими. Зокрема, оцінювалися рівень розвитку бізнесу, інфраструктура, охорона здоров’я, освіта, макроекономічна стабільність, інноваційний потенціал тощо. «Після певного поліпшення торік, Україна опустилася на 11 позицій», — зазначається у тексті доповіді. Незважаючи на настільки невисоке місце, висновок Всесвітнього економічного форуму не можна назвати надто вже безнадійним: «загалом Україна зберігає свої конкурентні переваги» від того, що «має чималий ринок (38-ма позиція) і систему безперервної освіти, доступ до всіх її рівнів досить легкий (43-тє місце — за вищою і 57-ме — за початковою)». А найбільшою проблемою нашої країни закордонні аналітики справедливо називають необхідність капітальної перебудови державної машини. Держструктури страждають від бюрократизму, фаворитизму, коли на ключові посади розставляються потрібні люди, а також відсутності прозорості. Інакше кажучи, світле майбутнє усе ще майорить на обрії, потрібно перемогти корупцію.
До слова, першість у рейтингу утримують Швейцарія, Сінгапур і Фінляндія, замикає список — Чад. А найгірші справи у нас з якістю доріг. Ми на 144-му місці — після Гаїті, Анголи й Габону. В цьому контексті не можу не процитувати главу уряду України. «Якщо ми скаржимося на поганий стан доріг, то саме тому, що ми на дороги витрачаємо значно менше коштів, ніж в будь-якій європейській країні», — заявив минулого тижня Микола Азаров, спілкуючись із користувачами однієї із соціальних мереж.
Не стану сперечатися із прем’єром. Насправді, важко сказати, хто більше закатує грошей в асфальт. Зрозуміло інше: поки не розберемося з корупцією, ніякі, навіть найбільші, кошти не допоможуть нашим дорогам.
І ще про непрозорі схеми. Минулого тижня цікава інформація з’явилася на сайті Міністерства енергетики й вугільної промисловості. Там з гордістю повідомляється, що «Нафтогаз України» повністю вніс податки й збори в держбюджет. Щоправда, в інтернет-повідомленні одночасно й скаржаться: мовляв, платимо, незважаючи навіть на те, що «Нафтогаз» не одержав кошти на покриття (увага) «касового дефіциту в сумі понад 10,6 мільярда гривень, передбачені розпорядженням Кабміну».
Зважте — у країні живе близько 10 мільйонів непрацюючих пенсіонерів. Тож 10,6 млрд. — виходить майже 1000 гривень на кожного. Десять мільярдів на початку року, десять — наприкінці, величезні бюджетні гроші в національній (якщо мене не зраджує пам’ять) компанії зникають, як у топці. І поки що особливої прозорості я тут не бачу...
А от міністр енергетики й вугільної промисловості Едуард Ставицький минулого тижня порадував громадян інформацією: до опалювального сезону повністю готові. За його оцінками, на початок вересня в підземних сховищах Україна запасла 12,2 мільярда кубометрів газу. З них приблизно 5,8 мільярда — блакитне паливо, добуте всередині країни. Подібне повідомлення про те, що накопичено мінімальну кількість газу для зими, звучало й торік. Щоправда, тоді в сховищах його було на третину більше. Тож, чи то хтось прорахувався, чи то в міністерстві відшукали десь довгострокові прогнози, що обіцяють безморозну зиму.
До речі, до всього іншого, з України йде активна агітація західноєвропейських газових трейдерів «закласти» в нас на зберігання близько 15 мільярдів кубів свого блакитного палива. Тарифи за це обіцяють значно нижчі, ніж в об’єднаній Європі. Тож навіть у разі лютих морозів газ у вітчизняних сховищах, хоч і чужий, схоже, буде.
Гривня минулого тижня відзначала своє сімнадцятиріччя. В день її народження, пам’ятається, ми всі пишалися, тримаючи в руках новенькі хрусткі купюри. Нині одержання місяць у місяць зарплати в банкоматі двохсотками з послідовними номерами (на знімку) насторожує: думаєш, чи не надто активно працює друкарський верстат? Утім, хоч би хто там говорив про нашу невисоку конкурентоспроможність, зокрема — українського аграрного сектору, я б сказала: перспектива є. Що-правда, гарні новини поки що тільки для вітчизняних олігархів, які активно вкладають туди свої гроші. Минулого тижня Антимонопольний комітет дозволив агрохолдингу «Укрлендфармінг» придбати контрольні пакети акцій чотирьох десятків господарств із Черкаської, Полтавської, Миколаївської, Сумської, Житомирської, Херсонської, Вінницької та інших областей. Після угоди компанія мільярдера Олега Бахматюка контролюватиме, згідно з оцінками експертів, 650—670 тисяч гектарів землі. Залишається сподіватися, що на простих трудівників полів і ферм із цих господарств, у результаті злиття, очікує не скорочення, як це часто буває, а збільшення зарплат і робочих місць. Адже треба вірити в хороше... От і Прем’єр-міністр Микола Азаров пообіцяв якнайшвидше звернутися до Кабміну, щоб прискорити ухвалення рішення про перенесення робочих днів наступного року у зв’язку зі святами. Пояснив, що це допоможе трудящим заздалегідь планувати час відпустки й вихідні, зокрема, на Новий рік. Не можна сказати, що державна машина геть не піклується про трудові ресурси...
Фото автора.
