Він був гарячим не тільки погодою, а й економічними подіями
Ну що, країно, — от і літо минуло... Так, здається, співається в пісні? Прощавай, час відпусток — здрастуй робото, школо, університет, кому куди. Хоча, якщо чесно, то хочеться говорити про море.
Попри неспокійну обстановку і попередження МЗС, мало хто з наших співвітчизників відмовився від запланованої поїздки до Єгипту, відпочинок в якому подешевшав. Таке нехтування безпекою свідчить про те, що українці мало цінують своє життя. Альтернатива в Україні поки що є. У Криму, приміром, туристи нинішнього сезону витратили солідну суму — 40 мільярдів гривень. Кожний приїжджий залишив на півострові в середньому 1000 доларів. При цьому, за даними міністра курортів і туризму АРК Олександра Лієва, найбільше відпочило в автономії українців — 3,5 мільйона людей. На другому місці (увага) росіяни — 1,5 мільйона. Гостювали цього літа на півострові білоруси — 350 тисяч, відпочивальники із Туреччини, близько півмільйона курортників з Євросоюзу — здебільшого з Німеччини, Прибалтики, Великобританії. Але окремо — про росіян. Сусіди з радістю їдуть до Криму, охоче споживають українську продукцію, у тому числі — вино, сир і шоколадні цукерки, імпорт яких у РФ у серпні активно блокувався Москвою. І щось я не чула, щоб хтось скаржився. Це до того, що громадяни двох країн (радісно усвідомлювати) жодних продовольчих неприємностей не відчувають. Хоча й митне протистояння — тривожний дзвіночок на адресу деяких наших виробників. Як відомо, диму без вогню не буває, претензії до якості з боку Росії, часом, не необґрунтовані. Непоодинокі випадки, коли, приміром, виноград віджимають, а потім вичавки повторно спиртують, отриману рідину розливають у пляшки і відправляють у торговельну мережу. І якщо Росія може протистояти, не пускаючи до себе таку продукцію, то слабко захищеного у своїх правах українського споживача, виробникам нагодувати такими товарами набагато легше.
Ще з відгомону торговельного протистояння. Казахстан, який входить до Митного союзу, озвучив претензії до м’яса птиці окремих українських виробників. Курятина трьох найбільших підприємств під час ввезення піддаватиметься посиленому контролю. У Мінсільгоспі Казахстану впевнені, що наші птахофабрики у прямому значенні слова накачують призначені на експорт тушки водою. Зокрема, при розморожуванні м’яса птиці масова частка вологи становила понад 10%, тоді як за нормами технічних умов цей показник не повинен перевищувати 4%. Казахські виробники скаржаться, що «водяні» українські кури коштують дешевше, ніж «сухі» аналоги. Через таку несумлінну конкуренцію обсяги продажів казахської птиці впали на третину. У цьому випадку можна скільки завгодно нарікати на упереджене ставлення до нашої продукції одного зі членів Митного союзу, але, якщо розібратися, схожі претензії до якості курей пред’являють і українські покупці.
А в останні дні серпня захиталися наші підвалини як країни-експортера товарних вагонів. Російська федеральна служба з нагляду в сфері транспорту заборонила експлуатацію на території РФ 292 вантажних вагонів виробництва Крюківського вагонобудівного заводу з китайськими рамами. Приводом стала катастрофа вантажного потяга на Приволзькій залізниці через злам бічної рами. Не виключено, що російські замовники можуть відмовитися від придбання українських вагонів. А той само Крюківський вагонобудівний, в основному, працює на експорт, що може привести до подальшого скорочення виробництва.
Тож українським підприємствам є сенс звернути увагу на якість продукції. Тим більше, що будь-яка країна дбає про реноме своїх товарів. У цьому контексті цінний досвід Німеччини. Так, ветеринарна служба цієї країни сама(!) повідомила Россільгоспнагляду про невідповідність 133 німецьких підприємств, що вироблять молоко, рибу і м’ясо, вимогам Митного союзу. У результаті, всі вони були виключені зі списку постачальників. Німці «настукали» на свої ж підприємства, напевно, не тільки тому, що вони такі чесні. Фактично, Німеччина використовує Росію як інструмент для наведення порядку з якістю продукції у своєму домі. Україні тут залишається тільки повчитися.
Як ми вже писали в одному із серпневих балансів, Нацбанк знизив дисконтну ставку з 7 до 6,5 відсотка. Це, радісно відзначають ЗМІ, уже спричинило зниження вартості кредитів для придбання населенням житла — до 23,96% річних. Показник виявився найнижчим з кінця серпня 2012-го. Водночас американські журналісти друкують критичні статті, що в США ставки з іпотечного кредитування різко зросли до максимального за два роки рівня. Середня ставка там по житлових кредитах із терміном погашення в 30 років (відчуйте різницю!) збільшилася до 4,58%. Тобто українська іпотека, що подешевшала, дорожча за американську більш як уп’ятеро!
Залишається порадіти нашим доходам. Офіційно зарплати та пенсії істотно зросли.
Не піддаючи сумніву ці дані, хочеться відзначити: щоб середньостатистичному громадянину мати можливість забезпечити себе житлом, грошовій винагороді за працю — ще зростати та зростати. Приміром, 43% викладачів вузів одержують зарплату меншу за три тисячі гривень на місяць.
На закінчення — про наші обсяги виробництва, які в січні—липні скоротилися на 5,3 відсотка. І про наші стратегічні запаси. Золотовалютні резерви України впали до мінімуму із січня 2007 року — до 22,7 мільярда доларів. Про що це говорить? Такий рівень золотовалютних резервів ледь покриває тримісячний імпорт. У разі ще більшого зниження, стверджують економісти, може йтися про дефолт. Така країна міжнародними кредитними організаціями часто розцінюється як потенційний неплатник з позик. Рятує ситуацію щедрий урожай і експорт мільйонів тонн збіжжя (з липня за кордон його вже відправлено 3,2 млн. тонн), який і підтягує зовнішньоекономічний торговельний баланс.
От і Прем’єр-міністр Микола Азаров запевнив, що жодний дефолт Україні не загрожує: «Ми маємо за липень приблизно 2,5% зростання ВВП... А в цілому за сім місяців вирівнявся показник ВВП. Я гадаю, що ми до кінця року вийдемо на невелике, але все-таки зростання ВВП».
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
