Два роки тому Наталя і Сергій Чайчуки, в Одесі люди відомі й авторитетні, зробили, на думку багатьох мешканців міста, непрактичний, неприбутковий учинок: у самісінькому центрі міста на вулиці Катерининській, 77 купили на особисті заощадження триповерховий особняк, у якому не збиралися ані жити, ані займатися бізнесом.
Після ремонту в затишному особняку відкрився Український дім. Сталася ця знаменна й пам’ятна для Одеси подія 24 серпня 2011 року — нинішнього року центр української культури відзначає другу річницю.
Засновник культурного центру «Український дім» Наталя Чайчук каже, що в неї «завжди була мрія — створити салон, такий, які були раніше, куди можна було б запросити людей, що цікавляться українською культурою, українською історією. І от удалося здійснити мрію. Це мій дім, у якому я, за допомогою таких само зацікавлених цим проектом людей, створила український культурний центр. Тут буде бібліотека на першому поверсі, на другому — українська світлиця з виставкою народних ремесел. Прикраси з бісеру, вишиванки та рушники, картинна галерея за етнічними мотивами — усе це має створювати українську атмосферу. Третій поверх відведено під прес-центр і для засідань Українського клубу в Одесі».
Сьогодні Український дім став не просто центром української культури, історії. Це — просвітницький осередок, адреса якого відома далеко за межами Одеси.
На першому поверсі особняка розміщено «Книгарню-кав’ярню», господаркою якої є Галина Дольник. Це, на жаль, на сьогодні єдиний магазин української книги в Одесі. До речі, Галина Дольник розповіла цікаву деталь із короткої поки що історії «Книгарні». Першим покупцем магазину виявився... англієць, який придбав книгу Миколи Гоголя «Тарас Бульба». Тут можна взяти будь-яку книжку чи журнал і безкоштовно читати їх за філіжанкою кави. Книги на будь-який смак — класика, сучасна українська проза та поезія.
На другому поверсі — галерея, де кожні три тижні відкривається нова виставка картин і народної творчості. На третьому поверсі — прес-клуб, де відбуваються зустрічі, прес-конференції, презентації, літературні вечори.
— Ми не займаємося політикою, — розповіла «Голосу України» Наталя Чайчук. — Ми не залежимо від думки та вказівок влади. Працювати на майбутнє, дотримуватися своєї мови і своїх звичаїв — от наша найголовніша декларація, і ми втілюємо її в життя.
Почувши про відкриття в Одесі Українського дому, потяглися сюди для зустрічей з людьми письменники й поети, музиканти й художники, співаки й народні майстри. Тут люблять бувати письменники — брати Капранови, група «Гайдамаки», письменник Юрій Андрухович, поет Олег Короташ, етногрупа «Фолькнери». Ну а «Українські вечорниці», які організують і проводять на Катерининській, 77, нині стали найпопулярнішими заходами серед студентської молоді міста.
У багатонаціональній Одесі сьогодні працюють Болгарський культурний центр, що фінансується на бюджетні кошти, солідна фінансова підтримка від міжнародних організацій надходить до Єврейського культурного центру. Кілька років точаться розмови про потребу створення Російського культурного центру, в якого немає приміщення, туляться по «зйомних квартирах» інші національні товариства — молдовське, румунське, гагаузьке, польське та чеське. А Український дім, всупереч похмурим пророкуванням песимістів про швидке закриття, працює й працює, несе в маси людей українське слово та українську культуру.
24 серпня українці зберуться тут, звичайно, щоб відзначити другу річницю від дня створення. І говоритимуть вони не про досягнення та успіхи, а про реалізацію нового проекту — з будівництва православного храму на честь усіх святих, що сяяли на землі українській. Такого храму не тільки в Одесі, а й у всій Україні ще не було.
В’ячеслав ВОРОНКОВ.
Одеса.
***
— Я люблю Україну! Насамперед тому, що тут народилася, звідси походить мій рід. Ще люблю її за стародавню історію, адже саме Україна була осередком високої духовності в Європі. Ще люблю Україну за самобутню культуру, мальовничу, живописну природу, милозвучну мову, талановитий та доброзичливий народ. Усі інші негаразди можна виправити, якщо кожен із нас поважатиме свою країну і бажатиме змінити її на краще. Коли я виросту і стану талановитою письменницею, не поїду за кордон, а буду творити в Україні й поширювати українську культуру в інших країнах.
