Він заплющив очі і підняв синьо-жовте знамено над головою. Довкола стояли чоловіки з дітьми на плечах, прикриваючи його від тісного кільця кадебістів. Національна українська фана встигла помайоріти неповну хвилину, але прикарпатський прапороносець уже ніколи не забуде той день.
14 травня 1989 року на велелюдному мітингу з нагоди відкриття пам’ятника Кобзареві у селі Воскресинці Коломийського району Івано-Франківської області 24-літній Володимир Ковальчук, на той час член культурно-наукового товариства «Рух», привселюдно підняв синьо-жовтий прапор.
Відтоді минуло 24 роки, і вже нинішній перший заступник начальника головного управління юстиції в області та депутат обласної ради пан Володимир згадує той день, наче все відбувалося вчора.
Незадовго до тих подій, 9 травня, наряд міліції затримав молодого Володю у обласному центрі за те, що на лацкані піджака був причеплений синьо-жовтий значок. Тоді за «хуліганство» його півдня протримали у відділку. А ще раніше зі Львова надійшло повідомлення про жорстоке побиття колони демонстрантів з синьо-жовтими знаменами. Навіть передбачаючи львівський сценарій, місцеві активісти не відмовились від задуманого.
До прийдешніх подій готувались ретельно та конспіративно. Однодумці — Роман Круцик, Ярослав Шевчук, Ігор Андрухів, Роман Гладиш, Ігор Попович — збирались на квартирі Надії Стасів, де й обговорювали план дій. Історичне полотнище за козацькими штандартами (з вирізом посередині) зшила член Гельсинської спілки Марія Дубенська. На Коломийщину їхали голіруч —на той час і прапор, і довгий флагшток уже були надійно сховані. Про наміри знали тільки активісти коломийського «Поступу», які готували прикриття.
Володимир Ковальчук розповів, що людей у Воскресинцях зібралось до п’яти тисяч. За планом він мав підняти знамено під час виступу Я. Шевчука. Ярославові, представникові «Руху», організатори відразу відключили мікрофон, проте він продовжував говорити і в цей час замайорів прапор. У ту ж мить до Володимира потяглися десятки рук, щоб відібрати його, а учасники дійства застигли від несподіванки. Потім залунали оплески, тихі вигуки «Дивіться, прапор!» і уже гучніші — «Слава!» Щоб полотнище не потрапило до рук спецслужб, його відразу зняли з держака та передали місцевим, які швиденько його заховали.
Уже наступного дня радіо «Свобода» передало на весь світ, що на Прикарпатті підняли синьо-жовте полотнище.
1 травня 1967-го, в день Воскресіння Господнього, на Замковій горі неподалік церкви у селі Дебеславці Коломийського району з’явився синьо-жовтий прапор. Удруге за часи комуністичного режиму національний стяг було встановлено на церковному подвір’ї 19 грудня 1974-го. У першому випадку було заарештовано тракториста Степана Ткача, який загинув у таборах Мордовії. Вдруге прапор повісив уродженець Дебеславців Михайло Слободян, за що відбув 11 років у таборах.
Івано-Франківська область.
ДовІдково
Вночі 1 травня 1989 року синьо-жовтий прапор замайорів одразу у трьох населених пунктах Прикарпаття: на будівлі переговорного пункту в Івано-Франківську, у центрі Косова та в Долині.
