У арт-директора рекламного агентства, дизайнера за фахом Альони Красновської, яка родом із Білорусі, є чимало причин зізнаватися в любові до України. По-перше, дівчина небайдужа до вишиванок, етнофестивалів і народних пісень. А ще вона обожнює українські вареники з картоплею і без акценту вимовляє «смачного!». На запитання: «Чому п’ять років тому, обираючи між Києвом, Пітером і Москвою, залишилася в нашій столиці?» — відповідає зі щирою усмішкою: «Бо закохало в Україну все! До того ж, я народилася напередодні Дня її Незалежності! І не відчуваю себе тут чужою».
Але справжній роман з українською столицею в Альони почався з ритмів, які почула на Андріївському узвозі. Барабани поставили кінцеву крапку у виборі — де залишити валізи й реалізовувати свої художні та музичні таланти. Вона швидко схоплювала ритми барабанів — вчилася у друзів, на всеукраїнських фестивалях, брала уроки у найкращих мультимузикантів. А потім почала сама опановувати етнонаціональну перкусію — джембе, думбек, мридангу, дафи, даїри...
Улюблене хобі зробило життя яскравішим. А коли вона прочитала, що ритмотерапія виліковує від багатьох хвороб і навіть продовжує життя онкохворим, сам ритм її життя змінився. І дитяча мрія — стати чарівником — здійснилася саме в Україні.
Уже третій рік поспіль у вільний час вона бере барабани та їде до малечі. В лікарні, інтернати, дитячі будинки... Туди, де не лунають ані музика, ані дитячий сміх. Утім там вона може створити свято.
Недаремно кажуть, що усмішка — це мова й дотик душі. Можливо, саме тому вона швидко знаходить порозуміння з аутистами, вчить перших музичних рухів «децепешників», змушує своїми барабанними казками щиро сміятися онкохворих діточок та їхніх батьків. «Діти не можуть усе розповісти, навіть своє ім’я не кожен може вимовити, але кожен може його пробарабанити! А також вибарабанити свій біль і свою радість», — ділиться своїми спостереженнями Альона. Маленькі музиканти швидко стають єдиним злагодженим ансамблем, підхоплюючи прості ритми або створюючи свої: приміром, як радіють мишенята або танцює сонний ведмедик.
«Мені не можна показувати, що я уболіваю за малят і мені боляче на них дивитися. Їм має передаватися моя віра в їхнє одужання!» — каже волонтерка.
А про що мріє білоруська дівчина сьогодні? Щоб у маленького українського хлопчика-аутиста, який нещодавно після зустрічі з Альоною намалював першу в своєму житті листівку, було багато друзів. І його мама частіше усміхалася.
Альона Красновська — арт-директор рекламного агентства.
Фото Ольги БАБИЧ.
