Шановні наші брати і сестри! Хоч де ви не проживали б, переконаний, що завжди пам’ятаєте: ваші корені — з України, з тієї чудової землі, яка вражає своєю родючістю і щедрістю. Через це народ, що на ній живе, постійно опинявся в ярмі завойовників, пережив голодомор, духовне та фізичне нищення. Проте вижив і здобув свою державу.
І лише об’єднання, спільна кропітка щоденна робота дозволить зберегти той неоціненний Божий дар, який маємо: щедрість української душі, багатство рідної землі, силу рідного слова та пісні.
На жаль, зараз представницький орган громади — рада депутатів — живе сама по собі, а громада — сама по собі. Бо на виборах, переважно за гречку та гарні обіцянки, депутатові достатньо отримати невеличкий відсоток, а не більшість. Лише у ці останні місяці на загальних зборах кількох десятків українських сіл у десяти областях України громада відчула свою силу, оголосила про свої права і почала чинити свою правду, захищаючи себе від отруєння землі та вод, скидів відходів виробництва на територію заповідників, незліченних сміттєзвалищ замість сміттєпереробних заводів, крадіжок землі, ставів, лісу олігархами та чиновництвом.
Час робити наголос не на ринки сировини та напівфабрикатів, а на ринки готової продукції. Металургійні та хімічні гіганти з технологіями 70—80 рр. минулого століття, для потреб яких працює весь народ, перебувають у приватних руках, але весь народ розраховується за спожитий ними газ та інші дорогі ресурси. Тому необхідно змінювати структуру економіки.
Треба повністю відмовитися від зовнішніх державних запозичень, які спрямовані не на розвиток виробництва та інфраструктури. І лише зі згоди реального власника — територіальної громади.
Без автономії вітчизняних наукових закладів, зокрема університетів, неможливо говорити про заняття наукою як такою. Фінансування науки та культури за залишковим принципом — ганьба для держави. Річ навіть не в мізерній оплаті праці, а в доведенні викладача вузу до рівня чиновника, що заглиблений у паперове спілкування з контролюючими структурами, а не в наукові роздуми. Захист наукових дисертацій став прибутковим бізнесом. Це в державі, що дала світу космонавтику!
Потрібно забезпечити в Україні заборону купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення. Це — головна умова життєдіяльності.
Віримо, що спільними зусиллями ми зможемо побудувати таку Україну, з якої жоден українець не поїде більше шукати кращого хліба в чужих краях.
Ігор ГУРНЯК, Анатолій КОВАЛЬОВ.
Лист надійшов електронною поштою.