То мир, то війна

Зрозуміло, що коли жорсткі заходи на кордоні стануть нормою, то втратить і Росія. Адже, тільки-но Москва оголошує війну яким-небудь нашим продуктам, то й у них ціни на аналогічні товари зростають. Але виробникам РФ прибрати з дороги конкурента — тільки на руку. Ну а споживачі цінові стрибки якось переживуть — до президентських виборів у Росії ще далеко...

Хоч як дивно, але в продуктовій війні є плюси й для України. Це стимул провести модернізацію виробничих потужностей. Щоб іти в об’єднану Європу, шукати там нові ринки збуту, потрібно відповідати жорстким вимогам ЄС. Та й Росія, як бачимо, не бажає їсти абищо. Коли за рецептурою належить у шоколад додавати цукор, а не цукрозамінник — тож, будьте ласкаві, сипте! На жаль, очікувати, що в продовольчих протистояннях буде враховано інтереси українського споживача, який теж хотів би купувати якісну продукцію, поки що не варто. Деякі наші виробники давно налагодили окремо випуск товарів на експорт, де дотримуються норм і вимог, і окремо — на внутрішній ринок. А вітчизняним супермаркетам вигідно взяти продукт на реалізацію якнайдешевше, дотримання рецептури — справа третя. Тому цукерки на експорт за смаком, швидше за все, ще довго відрізнятимуться від куплених у наших магазинах.

Тепер — про холоди, що неминуче наближаються. Минулого тижня в столиці пройшли навіть акції — їхні організатори закликали не купувати продукцію РФ. Можна скільки завгодно задля помсти ігнорувати російські пиво «Жигулевское» або шоколад «Аленка». Але від головного товару — газу, особливо напередодні зими, відмовитися не вийде. Хоча Україна в січні—липні порівняно з аналогічним періодом 2012-го скоротила його імпорт на 34%, і, можна похвалитися, що ми вже не в першій трійці клієнтів «Газпрому», з осінню ця «енергетична незалежність» швидко закінчиться, і ми знову опинимося в лідерах. Поліпшувати зовнішньоторговельний баланс і заощаджувати валюту легше, коли тепло. Можна вважати, що ми просто відклали придбання російського газу ближче до морозів.

Тим часом на Заході вже висловлюють занепокоєність із приводу скорочення нами закупівель російського блакитного палива. Так, німецька «Дойче Велле» зазначає, що дефіцит коштів не дозволяє Україні накопичити газ на зиму. А це загрожує об’єднаній Європі нестабільністю транзитних поставок у період холодів.

Минулий тиждень ознаменувався оптимістичною новиною від Нацбанку, який знизив облікову ставку із 7 до 6,5 відсотка. Теоретично такий крок має зробити доступнішими кредитні ресурси і для підприємств, і для населення, активізувати економіку та сприяти розвитку бізнесу. Але це не зовсім так. Якщо врахувати, що кредити громадянам роздають комерційні банки, приміром, під 30 відсотків річних — 0,5% нічого не змінює. Тобто для громадян, яким потрібні гроші, припустімо, на купівлю житла, кредит під 30% від 29,5% відрізняється несуттєво. Зниження облікової ставки вигідне, насамперед, самим комерційним банкам, які можуть розраховувати на кошти Нацбанку. Образно кажучи, комерційний банк одержує 1000 гривень і платить Нацбанку за користування цими грішми вже не 70 гривень на рік, а 65. У свою чергу, цією тисячею він кредитує фізичну особу, але за користування бере за рік 295 гривень. Якби Нацбанк, надаючи кошти комерційним банкам, стримував їхні апетити — поставив умову давати гроші громадянам на купівлю, приміром, квартири під 8—10%, тоді інша річ. Більше би будувалося житла — вигравав би й Нацбанк, і комерційний банк, і окремо взятий громадянин... Але, як бачимо, банкіри в цьому випадку керуються іншими інтересами. Тому правильно показав телевізор: щоб мати власну квартиру, пересічному українцеві треба збирати гроші вісім років — при цьому не їсти, не пити й жодної копійки не витрачати на щось інше.

Окремо про «Нафтогаз», який відає видобутком вітчизняного газу. Ця акціонерна компанія в першому півріччі накопичила чистих збитків (за міжнародними стандартами фінансової звітності) до майже 10 мільярдів гривень. «Нафтогаз», у свою чергу, нарікає на підприємства теплокомуненерго — мовляв, вони «забувають» платити за газ. Гроші чималі, а хто правий, хто винуватий — спробуй розберися! Швидше за все, питання вирішуватиметься так само, як зробили зі збитками за підсумками минулого року — тоді фінансовий тягар «Нафтогазу» держава фактично перебрала на себе.