У Запорізькій облдержадміністрації відбулася представницька нарада, присвячена проблемам державних підприємств оборонної галузі. Таких у Запоріжжі залишилося шість — авіаційного та радіоелектронного напрямів. І якщо ДП «Івченко-Прогрес» — конструкторське бюро авіаційних двигунів при ПАТ «Мотор Січ» — поки що занепокоєння не викликає, то зі всіма іншими головного болю більш ніж достатньо.
Зокрема, орденоносний «Радіоприлад», колись головне підприємство колишнього радянського ВПК з питань мобільного зв’язку, вже з десяток років лише лякає всіх цифрами заборгованості з зарплат своїм вже нечисленним робітникам. Та й казенне підприємство «Науково-виробничий комплекс «Іскра» — цілком успішне до 2010-го — саме тоді зазнало від Мінпромполітики важкого кадрового удару. Адже багаторічного директора підприємства Ігоря Пресняка поміняли на теж директора, але тепломереж одного із містечок Дніпропетровської області. Бо, напевне, в радіолокаторах він розбирався краще... Хоча ні. Бо за якийсь рік згадане підприємство було майже остаточно доведене до ручки. Прокуратура раз по раз порушувала кримінальні справи щодо невиплат зарплат ще вчора успішного підприємства, і, зрештою, у січні 2012 року І. Пресняка повернули на посаду. Йому ж посеред зими довелося почати з повного відключення тепла на підприємстві. Бо і за нього платити було нічим.
Нині на «Іскрі» і портфель замовлень є, і зарплата теж. Хоча і проблем вистачає: саме 1 серпня підприємству виповнилося 54 роки, і його керівник на звітній нараді повідомив, що колись монополіст з виробництва найкращих у СРСР висотомірів і трикоординатних (надсучасних тоді) локаторів маловисотного поля 95 відсотків продукції продає закордон. Удома ж не потрібні ні локатори, ні навіть інвалідні візочки, які виробляє «Іскра». Бо китайські, схоже, кращі. Через те директори оборонних підприємств Запоріжжя під час наради не просили дотацій, податкових пільг чи ще чогось такого, вони вимагали одного: державної комплексної програми розвитку оборонної галузі. Якщо вона державі потрібна, то мають бути вказані пріоритети і виділені ресурси на їхнє вирішення. «Якісь поодинокі рішення щодо окремих проблем галузі загальну ситуацію вже не стабілізують», — заявив керівник ДП «Івченко-Прогрес» Ігор Кравченко. Тут було б доречно поставити й інше запитання: вже навіть не оборонні підприємства, а армія нашій державі ще потрібна? Адже за такого до неї ставлення щодо забезпечення сучасним озброєнням та укомплектованості військових частин особовим складом відповідь швидше «ні», ніж «так»...
Запоріжжя.
