Уявіть собі, що ви — на показі мод, презентації поетичної збірки чи нової пісні. Але подіум з моделями, сцена з музикантами... їдуть Хрещатиком. Понад те, ви їдете разом з ними і при цьому ще й п’єте каву, квас чи, скажімо, пиво.
У чому тут розгадка? Треба крутити педалі. Інакше цей центр дозвілля на колесах, створений кількома київськими студентами, не поїде.
...Усе почалося, як це нині часто трапляється, з Інтернету. Студент-четвертокурсник Київського національного економічного університету Павло Дідик побачив відеоролик: у Німеччині весела компанія відпочиває на бірбайку, або, якщо перекласти буквально, на пивному велосипеді. Велосипед досить незвичний — десять його пасажирів сидять за такою собі барною стійкою, крутять педалі та їдуть уперед. При цьому вони п’ють пиво, співають, одне слово — розважаються. Бірбайки, як виявилося, є у багатьох європейських містах — на пішохідних вулицях, на набережних, на курортах.
А чому такого «дива техніки» немає у нас? Павло поділився ідеєю з однокурсниками, з друзями. Вирішили — треба втілити її в життя: нові форми відпочинку завжди цікаві людям. Один з Павлових друзів, підприємець, побачивши в цьому перспективу, погодився зробити невелику інвестицію. Інший, колишній інженер інституту Патона, погодився попрацювати «генеральним конструктором». Орендували гараж, розібрали старенький автомобіль, купили трохи металу та інших матеріалів. 
За кілька місяців байк на 11 пасажирів був готовий. Хлопці почали «гастролювати» фестивалями України, запропонували цікаву фішку столичній владі і стали катати туристів на Хрещатику.
Сьогодні Павло разом з підприємцем Олександром Харченком, інженером Дмитром Грабовським та кількома друзями-студентами є власниками невеликого, але успішного бізнесу. Свій бірбайк хлопці називають так: український народний атракціон — пивосипед. «Ми зібрали його в Україні, з українських матеріалів, руками українських хлопців, то чому маємо називати іншомовним словом?», — каже менеджер Олександр Ястребов.
При цьому, наголошують хлопці, пити пиво чи квас на атракціоні не головне, головне — спілкуватися та крутити педалі з настроєм. Ідей для створення настрою у хлопців вистачає: свій байк вони перетворили на такий собі центр дозвілля на колесах — на пивосипеді (він же квасомобіль, кавовий експрес — усе залежить від замовника) можна відправитися у музичну мандрівку «Співаємо з Макаревичем» (чи з «Океаном Ельзи»), провести «Вечір з футболом» (коли на екрані показують матч «Динамо» та «Шахтаря») чи відзначити «Ірландське паті» під відеоролики та запальну музику. А ще вони проводять конкурси молодих поетів, бардів, реперів, карикатуристів, міні-покази мод для молодих дизайнерів. «Спочатку, — каже менеджер Юлія Матвієнко, — ми планували лише розважати молодь. А потім зрозуміли, що можемо ще й активно просувати таланти. Якщо ви написали гарну пісню чи видали цікаву книжку, а вас ніхто не знає, як заявити про себе? Виїхати на Хрещатик».
Але хлопців знають не лише у Києві. «Зранку завантажилися на «Газель», а в обід вже відкриваємо десь у Коростені чи Броварах День міста», — каже Павло Дідик.
Хлопці не бояться конкуренції. «Ми знаємо, — продовжує Павло, — що наш байк окупиться десь у приморському місті за півроку. Нині виготовляємо на замовлення ексклюзивну модель, а за півроку вже буде готова модель, яка на два кроки випереджатиме попередню».
Вони розробляють байк на сонячних батареях, байк-кінотеатр, байк-караоке. І переконують своїм прикладом, що у двадцять з невеликим років можна не лише шукати роботу, а й створювати робочі місця для інших...
Фото автора.