Редакція надіслала підготовлену кореспонденцію про збирання відходів у Вінниці директору Департаменту благоустрою територій і комунального обслуговування Міністерства регіонального розвитку, будівництва та комунального господарства України Олександру ІГНАТЕНКУ (на знімку) з проханням прокоментувати її та відповісти на декілька запитань щодо ситуації зі збиранням, сортуванням і переробкою сміття у країні.
— Чому у Вінниці сміття прибирається, а в столиці з ним — суцільна проблема?
— Це запитання не до міністерства, а до глави КМДА. Адже держава не має права втручатись у питання, які, за законодавством, належать винятково до компетенції органів самоврядування. Для того щоб населені пункти країни були чистими, парламент ухвалив закони й підзаконні акти, а наше відомство розробило правила «гри», які місцеві органи самоврядування зобов’язані виконувати. Передбачено також контроль за виконанням, включаючи й засоби покарання, у тому числі чималі штрафні санкції.
— Правила недосконалі?
— Законодавство щодо цієї сфери, правила, які ми виписали, такі, що кращих годі бажати. Це визнають навіть зарубіжні експерти. Головна «недосконалість» цих законів і правил, як, на жаль, не тільки в нашій галузі, у тім, що їх не всі виконують. Щодо Києва, то тут — законодавча колізія: КМДА сама встановлює правила, сама їх виконує або не виконує і сама себе контролює. А громада, як бачимо, дозволяє їй це робити.
— Тож, виходить, що прибрати сміття з вулиць — не проблема, варто лише захотіти. А як бути зі статистикою щодо мільйонів тонн зібраних на полігонах відходів, у тому числі й високотоксичних?
— Газета цілком правильно висвітлює проблему, і наведена журналістами статистика відповідає дійсності: фахівці відомства її самі складають. Так, у нас досі немає жодного переробного комплексу, працюють лише два сміттєспалювальні заводи, решта відходів доправляються на полігони і сміттєзвалища. Хоч прогрес усе-таки є: кілька років тому в Україні перероблялося два відсотки сміття, а нині вісім — за офіційними даними. А фактично, завдяки нелегальному сортуванню відходів і їх переробки, цифра сягає 15%.
— Але ж це — крапля в морі! Виходить, що ми і мільйони закопуємо на полігонах, і завдаємо непоправної шкоди довкіллю...
— Такі реалії, і тому є причини: переробні комплекси — дороговартісні проекти, на які бракує коштів. Приміром, такий мав намір реалізувати Донецьк. У будівництво треба було інвестувати 350 млн. доларів. Але гроші нізвідки не беруться. Наведу приклад: тариф на збирання і вивезення сміття для одного громадянина становить трохи більш як 6 грн. А це підприємство після переробки відходів мало б виробляти тепло, яке продавало б споживачам за ціною, у п’ять разів вищою. Проект не може реалізуватися, принаймні найближчим часом, оскільки від інвесторів вимагають діяти в межах нинішньої тарифної політики. Тож сміття в Україні — швидше питання політики, ніж економіки.
З другого боку, держава неспроможна підсобити фінансово, оскільки бюджетних коштів на це бракує, передовсім через недостатню наповнюваність казни.
Фото Олекси ВАЩЕНКА.
ВІд редакцІЇ
Тож відходи хімічної промисловості, побутові та десятки інших їх видів насправді нікуди не «відходять», а накопичуються на звалищах та полігонах. Україна що раніше, що нині їх не переробляла. І перспективи у цій справі, як бачимо, — без перспективи: ми й надалі їх просто складуємо, забираючи для цього все нові й нові території.
Ми звалюємо на полігонах і смітниках — паспортизованих і нелегальних не лише харчові, пластикові, а й енергетичні високотехнологічні відходи, що отруюють довкілля важкими металами. Туди ж доправляються і відпрацьовані пально-мастильні матеріали. А здебільшого їх не везуть навіть на полігони, а скидають у водойми.
Тим часом, у світі вже давно використовують найсучасніші технології переробки відходів, перетворивши цю сферу на прибутковий бізнес, який до того ж створює і нові галузі економіки, і нові робочі місця. Він, світ, пішов уже далі, запроваджуючи так званий рециклінг — повторну переробку промислових і побутових відходів, реалізовуючи новомодну ідею, на яку чимало країн уже роблять ставку: закон про круговорот сировини в економіці. Він спрямований на мінімізацію відходів, переробку вторинної сировини, зокрема енергетичного застосування сміття, яке вважається... ресурсами!
А в Україні й досі ламають списи навколо економічної і навіть екологічної доцільності будівництва таких комплексів. Зрозуміло й чому: будівництво — дороге задоволення, а миттєвих прибутків не дає...
