Однією з особливостей національного партійного будівництва є прихід на політичний Парнас з гострим списом на хвилі боротьби з інакомислячими. Тож чи варто дивуватися, що у Верховній Раді, залах засідань обласних, районних, а віднедавна і селищних та сільських рад лунає словесний дзвін металу, народні обранці залюбки вдаються до кулачних боїв без правил, ламають стільці й двері, глушать мікрофони та виводять з ладу системи для голосування.

Погодьтеся: ці далекі від чистого парламентаризму забавки, зрештою, можуть звести нанівець демократичні засади і надбання будь-якої держави, а надто такої молодої, як наша. Багато хто схиляється до думки, що відсутність конструктивізму є найуразливішою за своїми масштабами і наслідками кризою, котра, як іржа, з’їдає зусилля, бюджетні кошти і навіть наші душі. З цим треба щось робити.

Наша політична сила — Селянська партія України пропонує на загал хоча і не новий, проте перевірений часом метод: сховати мечі у піхви, натомість, як це робили наші пращури, стомившись від війни, взятися за плуга. Тобто згадати про колиску нації, невичерпне джерело, що підживлювало нашу кров не одне тисячоліття, — українське село.

І не просто згадати, а з наполегливою впертістю повернути подільським, поліським, таврійським, слобожанським, галицьким, буковинським, закарпатським і донецьким селам ту блискучу характеристику, яку дав їм духовний батько нашої нації Тарас Григорович Шевченко: «А в селах у веселих і люди веселі». Невже ж нам, браття, лише співати про те, що ми колись веселими були?!

Скажу відверто: наша політична сила, яка хоч уже й «розміняла» третій десяток (СелПУ заснована 25 січня 1992 року), ще не повністю реалізувала свої програмні і статутні завдання, визначальні з-поміж яких — захист інтересів селян та працівників агропромислового комплексу, цивілізований розвиток сільських територій, сприяння забезпеченню гідного життєвого рівня для сільського населення.

Протягом першого десятиріччя нашим попередникам вдавалося представляти партійний електорат як у Верховній Раді (упродовж ІІІ та ІV скликань), так і в більшості обласних і районних органах місцевого самоврядування, доносити до керівництва виконавчої влади держави найпекучіші проблеми села.

Згодом партія певною мірою розгубила свій авторитет, зокрема і через спроби невдалого блокування з іншими політсилами, й тактичні прорахунки керівництва. А святе місце, як відомо, порожнім не буває. Спочатку партія не подолала парламентський бар’єр, затим до місцевих рад не вдалося пройти багатьом нашим активістам в областях та районах.

От і виявилося, що у великій селянській державі кількамільйонний електорат опинився у політичному вакуумі, а красиве й актуальне гасло «Розвиток села — запорука майбутнього нашої країни!» залишилося в тіні біл-бордів.

Тож мусимо повернути добре ім’я нашій партії і посісти належне місце у вітчизняному політикумі. До цього нас зобов’язує належність до селянського роду, котрому, як відомо, нема переводу, світла пам’ять наших пращурів і турбота про прийдешні покоління, яким ми зобов’язані залишити не порослу бур’янами цілину, а квітучу і доглянуту українську землю.

Саме такі почуття переповнювали всіх, хто був обраний делегатом чергового ХІІ звітно-виборного з’їзду СелПУ, який зібрався в столиці нашої держави 27 липня 2013 року, щоб на повний голос заявити: оновлена Селянська партія України повертає належне їй місце у вітчизняному політикумі.

Від загальних фраз ми переходимо до конкретних, чітко визначених завдань, сформованих у ході підготовки і проведення партійного форуму 24-ма обласними парторганізаціями.

Першочерговими визнано шість. Одне з визначальних пов’язане з вимогою запровадити спеціальні тарифи на газ та електроенергію для сільської місцевості: вони, за розрахунками наших аналітиків, повинні бути на третину нижчими від їхньої загальної вартості. Без цього годі казати про подолання депресивності вітчизняних сіл.

Щоб наші громадяни з ризиком для свого здоров’я не споживали невідому заморську продукцію, держава мусить безвідкладно підтримати національного виробника. Найдоцільніше реалізувати таку ідею шляхом надання державних субсидій у реальному грошовому вигляді. Критерії призначення згаданих субсидій мають бути єдині: загальна кількість худоби та площа оброблюваних земельних угідь.

Щоб бізнес не тікав із села, немов чорт від ладану, слід розробити спеціальну податкову політику щодо аграрного підприємництва в сільській місцевості — тоді там з’являться робочі місця, а молодь не їхатиме світ за очі у міста чи наймитуватиме в далекому і близькому зарубіжжі.

Четверте наше завдання полягає в тому, щоб повернути в сільську місцевість лікарів та вчителів: держава мусить віднайти «пряник» для молодих спеціалістів, а не механічно закривати школи і лікарні в глибинці.

Доволі ми вже наговорилися про те, що на важкій селянській праці легко паразитують десятки посередників. Нерідко придбані майже за безцінь овочі, фрукти, молоко, м’ясо чи яйця дорогою від поля до супермаркету стають майже «золотими». Проблему можна розв’язати шляхом підтримки сільськогосподарських кооперативів та організації для них не періодичних ярмарків у містах, а постійних місць збуту сільгосппродукції. Городяни лише дякуватимуть селянам за якісну продукцію, реалізовану за доступною ціною.

І останнє. Електорат СелПУ і ми, його представники в партії, вимагаємо запровадити мораторій на продаж землі і передавати її лише в оренду зацікавленим інвесторам, проте тільки тим, хто здійснюватиме відрахування селянам за оренду у вигляді земельної ренти. Необхідно запровадити відкритий прозорий Банк землі.

Ми схвалюємо рішення уряду щодо належної оцінки землі: вона має становити не менше чотирьох тисяч євро за гектар. Слід також, на нашу думку, збільшити відрахування за землю на розвиток сільських населених пунктів. Селянська партія України підтримуватиме створення і відновлення різних колективних форм господарювання, за яких сільські трудівники могли б брати безпосередню участь у розподілі заробленого.

Зазначу, що чинна українська влада робить кроки назустріч селянству. Запроваджено державну програму розвитку українського села, яку успішно реалізує Мінагрополітики. На жаль, виділені на області кошти нерідко мають цільове призначення і здебільшого потрапляють у приватний сектор.

Окрім того, місцева виконавча влада узвичаєно доручення центру щодо підтримки розвитку сільської місцевості ховає під сукно. Тому наша політична сила контролюватиме ці процеси і рішуче підтримуватиме всі дії центральних органів виконавчої влади, спрямовані на підтримку села.

Петро ПОДОЛЯН, голова Селянської партії України.

Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА. 

ЗАЯВА делегатів ХІІ звітно-виборного з’їзду Селянської партії України

Президенту України, Кабінету Міністрів України, 

Верховній Раді України, українським селянам

Ми, делегати ХІІ звітно-виборного з’їзду Селянської партії України, сповнені розуміння сучасної соціально-економічної і політичної ситуації, що склалася в Україні, вболіваючи за утвердження соціальної справедливості в суспільстві, за економічні інтереси держави, усвідомлюючи свою відповідальність перед нинішніми й прийдешніми поколіннями і на підставі ст. 40 Конституції України, звертаємося до найвищих органів влади в державі з проханням дослухатись до голосу громадськості, яка ще не втратила здатності тверезо оцінювати помилки, що були допущені владними структурами в попередні роки, і відверто сказати народові про їх руйнівну силу та викласти основи аграрної політики на майбутнє.

Українське село завжди було і залишається колискою нашої нації, годувальником народу, індикатором соціально-економічного стану країни, постачальником трудових ресурсів. З огляду на це ми заявляємо, що наші селяни заслуговують кращої долі, справедливого, а не залишкового розподілу загальних ресурсів, постійної уваги та допомоги держави.

На жаль, окремі експерименти над українським селом останніх двох десятиріч, що були здійснені нашими реформаторами від АПК, украй негативно позначилися на добробуті значної кількості громадян країни, але найбільше — на долі селян, оскільки вони призвели до руйнації колективних господарств, безробіття та масового зубожіння жителів села, занепаду інфраструктури, вони «вигнали» з глибинки молодь, завдали непомірної шкоди землі — найбільшому багатству народу.

Нинішнє керівництво держави робить спроби виправити руйнівні наслідки хаотичних і непродуманих дій своїх попередників, та процеси зайшли вже занадто глибоко, для їх зупинки потрібні величезні матеріальні ресурси. Потрібні кардинальні зміни в політиці підходів до українського села, починаючи від розподілу бюджету до суворого контролю за використанням державних коштів, гнучкої податкової політики, запровадження вмотивованих пільг і преференцій, ефективного управління землею, недопущення будь-яких спекуляцій щодо її продажу.

Селянська партія України, яка об’єднує кращі сили вітчизняного селянства, робітників та інтелігенції, членство в якій ґрунтується на засадах патріотизму, високої поваги до національних і духовних засад нашого народу, має потужний потенціал високоосвічених фахівців агропромислового комплексу, заявляє про свої наміри рішуче обстоювати інтереси всього українського народу.

Ми твердо налаштовані відстояти високий авторитет нашої партії, реалізувати амбітні плани повернення їй парламентського статусу, щоб голос українського селянства без посередників звучав з найвищих трибун. Селянам не потрібні вказівки з центру, коли сіяти чи жати, скільки вносити органічних або мінеральних добрив і за якою ціною продавати молоко чи збіжжя. Натомість вони чекають від держави відкритих чесних і паритетних взаємин, від яких виграють усі — держава і суспільство.

Селянська партія України привселюдно заявляє про свій намір підставити плече допомоги державі у виробленні ефективної політики щодо селянства. Ми стояли, стоїмо і будемо стояти на засадах виваженого демократизму, непохитної віри в краще майбуття для нашого народу.

 Нашому селянському роду нема переводу! Слава Україні!