Покотилося золоте яєчко...

Липень виявився напрочуд щедрим на події. Найрезонансніші, звісно, такі, що логічно вписуються або суперечать загальним тенденціям. З цього погляду, вихід українських птахівників на європейський ринок, як на мене, має незаперечну вагу. Дозвіл західних спеціалістів торгувати курятиною у Європі свідчить про визнання якості нашої продукції — це, по-перше. По-друге, відкривається перспектива до кінця року експортувати до 120 тисяч тонн курятини, що сприятиме покращенню торговельного балансу країни. Можемо дати європейцям і більше, адже виробляємо близько 1,2 мільйона тонн. Показово інше: європейський ринок — глобальний тест на відповідність високому стандарту, який українські птахівники витримали з честю.

За гіпотетично можливого погіршення дефіциту зовнішньої торгівлі це — нехай дещиця, але приємна. В липні ми мали неабиякий клопіт з пошуком валюти для поточних розрахунків за боргами. На це вказала підвищена дохідність на валютні облігації і потужне зростання портфеля ОВДП в руках Нацбанку, який вимушений торгувати борговими зобов’язаннями. За скороченням торговельних оборотів стоїть падіння припливу валюти, тож іншого не залишається.

Приплив будь-яких додаткових обсягів валюти в країну зменшує ризики зовнішнього і бюджетного фінансування, які видаються зависокими не єдино рейтинговим агентствам. Зовнішня торгівля вже не скидається на Курочку Рябу, що несе золоті яйця: її обсяги реалізації падають. Обороти добувної і переробної галузей скорочуються через зменшення споживання природного газу, низький попит на метал і хімічну продукцію — через штучні торговельні обмеження. Вони зумовлені різними причинами. В тім числі — тяжінням бізнесу заощаджувати на якості своєї продукції. Нагадаю, на початку місяця Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі призупинила з серпня обмеження імпорту в Україну сталевих безшовних обсадних та насосно-компресорних труб зовнішнім діаметром 406,4 міліметра за клопотанням компанії Shell, бо ця продукція не відповідає за ціною і якістю світовому рівню. Ще раніше Росія вирішила не подовжувати квоти на безмитне постачання українських труб на свій ринок.

Під завісу місяця — ще одна халепа. Заборонили завозити з України в Росію вельми популярні цукерки та шоколад компанії «Рошен». Тягне на нісенітницю: поставлено під сумнів якість продукції, яка експортується у добру півсотню країн.

Не найкраще збалансована торгівля — півбіди. Як на мене, вона ще й алогічна. Цього місяця ми виявили бажання приєднатися до країн СОТ, котрі мають претензії до запровадження Росією утилізаційного збору, через який, на думку офіційного Києва, впали продажі вітчизняних автомобілів на російському ринку. І вже цілком слушно заявили у Брюсселі, що цим Росія порушила головний принцип СОТ — запобігання дискримінаційному принципу торгівлі. Водночас це не завадило у відповідь на російський демарш застосувати свій — запровадити навесні спецмита на нові імпортні автомобілі, що тільки прискорило згортання торгівлі на авторинку. А звітного місяця законодавці проголосували за зміни до Податкового кодексу стосовно сплати екологічного податку... за утилізацію знятих з експлуатації автівок на українському ринку. При цьому на міністерському рівні почали обговорювати, як на мене, економічно невмотивовані схеми торгівлі з доплатами до вартості нових вітчизняних автівок. Чому б просто власні авто не продавати дешевше або ще краще — з відшкодуванням ринкової вартості кредитів?

Аби запобігти наслідкам такого загострення в бюджетній сфері, глава держави Віктор Янукович підписав найрезонансніший, як на мене, закон, який стосується запровадження вексельного обігу. Він надає можливість скористатися казначейськими векселями для реструктуризації бюджетних боргів. Окрім того, їх можна застосувати для оформлення заборгованості з відшкодування ПДВ, якщо платник обрав такий варіант розрахунку. Одне слово, це дієвий інструмент, котрим, якщо вміло користуватися, то можна знизити боргове навантаження на країну, яке в липні вже відчули геть усі місцеві бюджети. Та хіба тільки вони? Енергетика, приміром, перебуває вже давно в зачарованому колі боргів.

Так, заборгованість теплопостачальних підприємств за спожитий від 2009 року природний газ, як твердить глава Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Темник, зараз становить 17,3 мільярда гривень. Від початку року, за даними НАК «Нафтогаз України», спожито шість мільярдів кубометрів газу, за які сплачено лише 4,6 мільярда гривень, тобто загальний рівень розрахунків становить мізерні 35,3 відсотка! Дарма, що населення за 5 місяців скоротило власну заборгованість на 35 відсотків порівняно з 1,54 мільярда гривень боргу на старті року, навіть у столиці деякі житлові райони цього місяця перебивалися без гарячої води. Тим часом НАК «Нафтогаз України» безуспішно позивалася через борги до своєї власної «дочки» — «Газ України».

Безупинне накопичення боргів підприємствами теплової енергетики через низьку платоспроможність споживачів тягне за собою погіршення платіжної дисципліни на гуртовому ринку електроенергії, а, по суті, стимулює нарощування боргів перед генерувальними станціями. Вони ж, у свою чергу, не фінансують вугільну галузь, ліквідність якої банки ставлять під сумнів, щойно виникає потреба в кредитах. Що вже казати про малий та середній бізнес!

На думку директора департаменту корпоративного бізнесу «Південкомбанку» Олександра Андрюшенкова, зростанню обсягів кредитування сьогодні сприяє нарощування ліквідності. Але навряд чи зростання ліквідності зробить кредитні ресурси більш доступними для промислових позичальників. Адже справа не лише в наявності таких ресурсів, каже він, а і в їхній ціні, зрештою, у якості позичальників. «Сьогодні лише одиниці українських підприємців готові підтримати свою платоспроможність. Ризики для банків ще надто високі — і їх вимушено закладають у вартість кредитів. Якщо покращення ситуації відчуватиметься за всіма напрямками, то можливе мінімальне зниження ставок за кредитами до кінця року, але загалом значних змін очікувати не варто...»

Промисловим підприємствам лишається або чекати списання (практикується в енергетиці) боргів, або сподіватися на паперовий важіль, який відтепер на руках у казначейських органів. Нагадаю, вони мають право віддавати борги шляхом видачі казначейських векселів з терміном обігу до п’яти років і дохідністю на рівні 5 відсотків. Але підкреслю: важливо, як вправно цим правом скористатися, бо вексель, як двогострий ніж: може впливати благотворно і згубно. 

Бюджетний недорід цього року розбуркав креативні можливості чиновництва, покликаного відповідати за доходи в загальнодержавному балансі. Пропозиції головного фіскального відомства країни — Міністерства доходів і зборів — щодо встановлення цілковитого контролю за своєчасною сплатою непрямих податків і методів боротьби «з тінню» справляють сильне враження. Але якщо акцизні нововведення на ринку винно-горілчаних виробів зі знаком «плюс», то стягнення зниженої ставки ПДВ до 9 відсотків з різних видів бізнесу з 2014 року поруч з податком з обороту — зі знаком «мінус». Цілком очевидно, що це є свого роду компенсаторним джерелом недоотриманих доходів від ПДВ, про що свідчить намір ініціаторів примножити надходження до бюджету на 22 мільярди гривень. А відтак, чи варто сподіватися на реальне зниження податкового тиску, приміром, тим само експортерам продукції, які здійснюють операції за нульовою ставкою ПДВ?

І ще. Я вже зазначав, що запровадження деяких змін у податкове законодавство прямо суперечить задекларованим цілям. Так, з липня почала діяти законодавча норма щодо врахування допомоги по вагітності та пологах у складі єдиного соціального внеску, сплачує роботодавець. Мета нібито благородна — добитися, щоб цей період враховувався у трудовий стаж жінки. Але з доволі очевидним підтекстом — перекласти частину державних витрат на роботодавця. І з економічно невмотиваними наслідками — це може спричинити відтік кваліфікованих кадрів у тіньовий сектор, якому нібито протистоїть уся бюрократична рать.

Цього місяця хтось з високопоставлених чиновників прохопився: на бюджетному кону стоять такі гроші, що ініціатори податкових змін не мають права на помилку. Добре, що таке розуміння є, бо на кін поставлено кошти платників податків.

А не помиляється той, хто нічого не робить, і той, кого нікому виправляти.