Хворі на відкриту форму туберкульозу розгулюють морськими курортами Херсонщини
 
Чужого здоров’я не шкода
 
Насолоджуючись життям на березі чорноморських чи азовських курортів Херсонщини, численні відпочивальники і не підозрюють, що замість зміцнення здоров’я можуть повернутися додому заражені смертельно небезпечною недугою. Джерело цієї небезпеки — Голопристанська виправна колонія №7, куди з усієї України звозять в’язнів, хворих на відкриту форму туберкульозу. Медичні процедури їм у ВК-7 проводять справно, та коли підходить час для звільнення, одразу ж просять за ворота, незалежно від того, вилікувався пацієнт чи ні. Звільнені туберкульозники теоретично мали б одразу рушати до «цивільних» стаціонарів, аби завершити курс лікування, однак насправді переважна частина їх воліє спершу розслабитися — випити й погуляти на морі. Адже далеко їхати не треба: від колонії всього години дві-три на автобусі до популярних курортних селищ Залізний Порт, Більшовик, міст Скадовськ та Генічеськ. Скільки цілком здорових дітей і дорослих під час прямого спілкування з носіями зарази на пляжі, у процесі користування загальнодоступним «фонтанчиком» питної води чи під час неквапної прогулянки набережною підхопили хворобу й собі — ніхто й гадки не має. У сухот є певний інкубаційний період, тому правда про зараження спливає вже після повернення щасливих та загорілих гостей краю додому. І то не одразу.
Замість лікарні — на курорт
«Під час відпочинку у курортному Генічеську я з дружиною зайшов до кафе і особисто побачив за столиком знайомого засудженого, котрий щойно вийшов з колонії, яка є великою спецлікарнею, — каже здивований начальник управління Державної пенітенціарної служби України, генерал-майор Володимир Пінькас. — Цього року з Голопристанської ВК-7 звільнилося 49 хворих, та лише 14 з них вчасно продовжили лікування. За нашими спостереженнями, після звільнення лише 30—40 відсотків в’язнів на волі знаходять у себе сили звернутися до лікарні і то переважно за два-чотири місяці після виходу на волю. Скільки за цей час вони встигають заразити здорових людей, невідомо, але можна не сумніватися, що чимало. Гадаю, в Україні час терміново вносити змінити до законодавства, ввівши адміністративну відповідальність за ухилення від лікування туберкульозу та примусове лікування цієї хвороби. За свідоме зараження СНІДом та сифілісом відповідна стаття у Кримінальному Кодексі є, а туберкульоз хіба не такий же страшний?».
Від добра добра не шукають
Хоч як парадоксально, та звільнені туберкульозники не поспішають до лікарень ще й тому, що за колючим дротом умови лікування... кращі, навіть попри згадану вище кількість летальних випадків. Адже не таємниця, що до «цивільних» протитуберкульозних закладів у нас і ліки постачають з перебоями, і на харчування грошей виділяють недостатньо. Скажімо, в обласному протитуберкульозному диспансері Херсона вартість харчування не дотягує і до п’ятисот гривень на місяць, а в Голопристанській виправній колонії №7 на нього витрачають 880 гривень щомісячно. Засуджених тут годують п’ять разів на день, як у дитячих санаторіях, і до їхнього меню входять соки, какао, шоколад, пряники, банани, лимони, свіжі яблука тощо. Недарма пацієнти після звільнення вважають за краще від добра добра не шукати: потинялися кілька місяців по околицях, десь щось вкрали, «здалися» міліції і повернулися до добрих докторів у погонах, безплатних ліків та багатого столу. І жодних тобі проблем з роботою, орендою житла, налаштуванням побуту!
Небезпечна зона в центрі Херсона
Щоправда, окрім Голопристанської ВК-7, серйозним джерелом загрози є й Херсонська виправна колонія №61 із максимальним рівнем безпеки, де також лікують туберкульозників — навіть з числа тих, кого ув’язнили пожиттєво. За правилами, кварталів із великим скупченням людей у радіусі кілометра від неї бути не повинно, та насправді вона розташована в історичному центрі міста, і в небезпечну зону потрапляють гуртожитки Херсонського державного університету, морський коледж, будівлі обласного управління СБУ та облдержадміністрації.
У рамках державної цільової програми пенітенціарне відомство України давно збирається створити за межами Херсона міжобласну протитуберкульозну колонію замість старих спецлікарень. Але навіть за найоптимістичнішими прогнозами, переселення відбудеться не раніше 2017 року — дуже вже багато воно коштуватиме бюджетних грошей, і потребуватиме зусиль (нині для неї тільки-тільки земельну ділянку виділили). А до того часу городянам доведеться, як і раніше, про всяк випадок оминати туберкульозне кубло десятою дорогою.
Херсонська область.
 
Факт
 
Станом на 2013 рік у виправних колоніях Херсонщини відбували покарання 947 засуджених, хворих на туберкульоз. Одинадцять із них від цієї недуги померли. Дані обласного управління ДПТСУ.
 
У казки про відпочинок на морі не завжди щасливий кінець.
 
Фото автора.