Свідоцтву, яке, шановні читачі, ви бачите на фото — 100 років! Його видано 25 червня 1913-го Михайлу Івановичу Кудрі, селянинові хутора Гриневичева Пирятинського повіту Полтавської губернії. На цупкому папері розміром газетного (А-4) аркуша зафіксовано, що Михайло «успешно окончил курс одноклассной церковно-приходской школы». Тоді випускникові було 13, і свідоцтво він отримав, коли Росія відзначала 300-річчя правління Романових. Саме царів — від Івана Грозного до Миколи ІІ — ви бачите на документі, який наче щойно з друкарні...
Свідоцтво майже 80 років зберігав син Михайла Івановича Микола Кудря, друг і активний дописувач «Голосу України» з дня його заснування.
— Якість паперу і друку насправді історичного документа відповідали якості підготовки тодішніх сільських школярів, — зазначає Микола Михайлович. — За рік навчання батько розв’язував математичні задачі без олівця, в голові. Жовтнева революція, громадянська війна не дозволили йому продовжувати навчання. Але його знань було достатньо, щоб очолювати ревізійну комісію колгоспу, працювати заготівельником райспоживспілки.
Кудря-старший був незмінним керівником хати-читальні, агітатором та членом виборчої комісії під час перших виборів у Верховну Раду СРСР в 1937 році. Під час Великої Вітчизняної війни командував військовим підрозділом, був двічі поранений. Зустрічався з американцями на Эльбі.
Хорошу освіту (закінчили семирічку) отримали брат і сестри Миколи Михайловича. Сам він навчався у Київському електромеханічному технікумі залізничного транспорту, а після служби в армії — в Харківському інституті залізничного транспорту.
Репродукція Сергія КОВАЛЬЧУКА.
