Гендерна рівність, тільки, навпаки, з посиленням прав чоловіків, коли йдеться про права батьків. Саме так можна охарактеризувати зареєстрований днями у Верховній Раді законопроект «Про внесення змін до статті 19 Закону України» «Про відпустки», яким пропонується вирівняти права на додаткову відпустку матерів та батьків. Автором законодавчої ініціативи є Представник Президента України у парламенті, депутат від Партії регіонів Юрій МІРОШНИЧЕНКО.

Чинний закон «Про відпустки» надає право на додаткову відпустку (до 10 календарних днів) жінкам, котрі працюють і мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або які усиновили дитину, а також одиноким матерям. Натомість батько, котрий має двох або більше, нехай навіть і десять дітей, або дитину-інваліда, про додаткову відпустку може і не мріяти. Тоді як прийомний батько, котрий усиновив бодай одного малюка, право на додаткову відпустку має.

Ю. Мірошниченко в пояснювальній записці пропонує, щоб право на додаткову відпустку однаково мали як матері, так і батьки, котрі виховують двох або більше дітей як рідних, так і прийомних. Тобто щоб подружжя, порадившись, могло розділити додаткову відпустку порівну або в інший спосіб використати свої частини відпустки одночасно чи в різні строки, як це зручніше для сім’ї. «Завданням законопроекту є вирівнювання у правах жінки і чоловіка, які мають дітей, а також прийомного і рідного батька різних дітей, у їх можливостях стосовно отримання додаткової відпустки для приділення більшої уваги своїм дітям», — стверджує парламентарій. Автор пропонує шляхом прийняття законопроекту внести зміни до частини 1 статті 19 Закону України «Про відпустки», якими, зокрема, встановити, що щорічна додаткова відпустка тривалістю 10 календарних днів може надаватися одному з батьків, який працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або усиновлену дитину.

«Чинна норма Закону України «Про відпустки» не забезпечує рівності прав жінки і чоловіка щодо можливостей отримання додаткової відпустки, хоча водночас вони мають рівні обов’язки щодо виховання дітей і несуть рівну відповідальність за їх фізичний, психічний, моральний і духовний розвиток», — стверджує Ю. Мірошниченко, нагадуючи відповідні норми Сімейного кодексу.

Інше питання, чи стануть чоловіки масово використовувати своє право на додаткову відпустку, щоб провести більше часу з дітьми. Чи галантно віддадуть це право своїм коханим дружинам. Адже, скажімо, вже зараз за законом декретну відпустку (з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) може оформити не лише матір, а й батько. Якщо, наприклад, у матері більш оплачувана і престижна робота, або за іншими сімейними обставинами.

— Так, «домогосподар» не дуже звучить, — посміхається киянин Павло К., котрий уже майже рік перебуває у відпустці з догляду за сином. — Я працюю в науковому інституті, зарплата — 1800 гривень, а дружина — в комерційній фірмі. Тож вирішили — для сімейного бюджету краще, щоб декрет оформив я. Пачка памперсів коштує 150—200 гривень. А пачка з 86 штук у нас «вилітає» за шість днів. Хоча, якщо відверто, головний «домогосподар» у нашому домі — це моя теща.

Утім, за даними Мінсоцполітики, в Україні у декретній відпустці перебувають лише 6% чоловіків. Як свідчить соцопитування, проведене «Днем», 40% респондентів пояснюють це тим, що жінка краще розуміє потреби дитини і може краще її доглянути, 30% — гендерними стереотипами та застарілим розподілом суспільних ролей: чоловік — годувальник, жінка — берегиня домашнього вогнища. 16% опитаних вважають, що в Україні чоловіки отримують вищі зарплати, а тому в декрет ідуть жінки, котрі заробляють менше, а 14% — називає це пережитком часу, не сумніваючись, що незабаром і в Україні відсоток батьків у декретній відпустці зросте. У країнах Євросоюзу 34% батьків перебувають у декретних відпустках. А в Німеччині нещодавно прийнято закон про восьмирічний декрет.

Буква закону

Відповідно до Сімейного кодексу України:

— жінка та чоловік мають рівні права і обов’язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім’ї (ч. 6 ст. 7);

— мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини (ч. 1 ст. 141).