Херсонські кавуни охоче розкуповують навіть у Західній Європі. Та при цьому власники баштанів балансують на межі розорення, а посередники заробляють мільйони

Безпомилкова прикмета сезону: на узбіччях доріг Херсонщини, наче за помахом чарівної палички, виросли гори смугастих красенів кавунів і штабелі динь, що їх продають з причепів, або й просто з землі. Таку картину тут можна побачити щороку, але нинішнього літа здається, що продавці просто взяли найпожвавленіші автомагістралі в облогу. Певно, на одного водія чи пасажира стандартних легківок припадає не менш як центнер смакоти з баштану! Причому самі торговці відверто зізнаються: необхідність ковтати дорожню пилюку в очікуванні покупців їх аж ніяк не надихає, але іншого виходу вони не бачать.

За смакотою у чергу не шикуються

«Полює» на покупця біля причепа з кавунами і фермер на ім’я Юрій, котрий побоявся назвати журналістові своє прізвище, аби за нелегальну торгівлю не оштрафували.

— Я сам мешкаю в Херсоні, але маю баштан на сім гектарів біля селища Нова Маячка Цюрупинського району області. Пораємося коло нього всією родиною — я з дружиною та троє дорослих дітей. Врожай, вже бачу, пристойний: принаймні по десять центнерів кавунів ранніх сортів з гектара буде. Та продавати їх нині тяжко — оптовики наче знущаються, і за кілограм ягоди 30—40 копійок пропонують. Але ж продавати їх дешевше, ніж за півгривні — вийде чистий збиток! От я раненько вантажу кавуни на свого тракторця, і вирушаю на трасу торгувати по півтори гривні за кілограм. Охочі закупитися солодкою смакотою у чергу не шикуються, бо таких продавців, як я, багато. Проте по тонні-півтори з ранку до вечора сяк-так збути вдається, — розповідає Юрій свою нехитру історію.

Перспективи грандіозні, реалії сумні

Кавуни у Таврії — культура знакова, і недарма тут навіть свій кавуновий фестиваль є, «Солодке диво» називається. На батьківщині цього фестивалю, у місті Гола Пристань, встановили і пам’ятник кавуну. Ще за часів Союзу такий бренд, як «кавун херсонський, дуже смачний» знали і належно цінували від Москви до Крайньої Півночі, та й тепер вони розходяться по всій Європі. Незважаючи на часті посухи й всілякі економічні негаразди, селяни Таврії й нині постійно нарощують їх врожаї, переймаючи прогресивні агротехнології та закуповуючи насіння продуктивніших сортів баштанних. Потенціал цього сектору агробізнесу величезний!

— Площі під баштани останніми роками вже не збільшуються, зате врожаї мають стійку тенденцію до зростання, — зазначає начальник відділу Департаменту агропромислового розвитку Херсонської ОДА Олександр Варакін. — За умови подальшого впровадження прогресивних агротехнологій, розширення поливних площ та використання продуктивних сортів цілком реально вже за три—п’ять років збирати по півмільйона тонн баштанних на рік.

Та якщо мистецтвом вирощувати кавуни й дині селяни Таврії вже оволоділи досконало, то вигідно продавати плоди своєї праці, надто на зовнішньому ринку, вдається їм значно важче. У минулі роки десятки тонн кавунів через недостатній попит згнивали на баштанах (до третини врожаю), чи власники просто роздавали їх по школах та дитсадках. Відсутністю у них навичок просування товару на ринок залюбки користуються посередницькі фірми: скуповують вирощене за безцінь, і перепродують іноземним партнерам вдвічі-втричі дорожче, застосовуючи на практиці знання законів зовнішньоекономічної діяльності, які все не можуть засвоїти виробники. Скажімо, найбільшими експортерами херсонських кавунів є... кілька київських фірм, чиї керівники заробляють свої надприбутки не на розпечених південним сонцем баштанах, а в комфортних кабінетах із кондиціонерами. І так буде, поки селянство не навчиться гідно конкурувати з комерсантами-посередниками.  

Вміли готувати, та не вміли подавати

— Зиск з херсонських кавунів отримуватимуть посередники, а не виробники доти, доки останні не зуміють об’єднати зусилля для виходу на зовнішній ринок, — наголошує начальник відділу реалізації митного контролю Херсонської митниці, заслужений економіст України Володимир Василенко. — Нинішні власники дрібних наділів на Херсонщині просто не мають шансів налагодити співробітництво із постачальниками фруктів та овочів до мереж європейських супермаркетів та переробних підприємств. Їхній товар за смаковими властивостями, може, й якісніший, але великим покупцям потрібні великі партії, а не разова угода на одну чи дві машини кавунів. До того ж іноземних бізнесменів цікавить стандарт, екологічна чистота продукції, її пакування, а не перспектива вручну витягати товар з пошарпаного кузова вантажівки, куди купу кавунів закладають «насипом», а дорогою вони тріскаються та розбиваються. Отож вихід — в об’єднанні виробників у кооперативи та профільні асоціації, створенні спеціалізованої біржі, яка допомагала б своїм членам впроваджувати пакувальні технології, укладати ф’ючерсні контракти, аналізувати потреби ринку та прогнозувати зміни попиту й цін. До того ж навіть гарній продукції потрібен попередній промоушн, себто рекламна кампанія у ЗМІ тих держав, куди її сподіваються спрямувати. Адже на тамтешніх ринках нас ніхто не чекає із відкритими обіймами — навпаки, конкуренти напевне застосують технології «чорного піару», аби її туди не допустити. Приміром, років з десять тому група херсонських бізнесменів намагалася організувати експорт до Нідерландів сапропелю — «відірвавши шматок ринку» в аргентинських бізнес-структур — надзвичайно родючого мулу з озер у дельті Дніпра для вирощування знаменитих голландських квітів. А тамтешня преса негайно «вистрілила» провокаційними публікаціями: мовляв, після чорнобильської катастрофи Дніпро став радіоактивним. І потенційні покупці зрештою відмовилися від угоди зі словами: «Навіщо нам ваш радіоактивний мул?».

Схожа ситуація не тільки з кавунами, а й з усіма дарами ланів Херсонщини — виробники ледь животіють, посередники заробляють мільйони. Це визнають і керівники регіону.

— Створено ринки, — зазначає голова Херсонської облдержадміністрації Микола Костяк, — на яких у нас є купка людей, я не буду їх називати. Взяли все в свої руки, скуповують продукцію задешево, а потім її перепродують. А продукція наша дуже якісна, має попит.

На жаль, власники баштанів Херсонської області не поспішають об’єднуватися навіть заради перспектив спільного виживання та зростання продажу. Тому вони й залишаються у положенні тієї куми, що вміла готувати, та не вміла подавати. А солодкі херсонські кавуни для них надалі зберігатимуть гіркий присмак комерційних «провалів».

Херсонська область.

Херсонський фермер Юрій торгує кавунами на дорожньому узбіччі.

Кавуни до машин здебільшого вантажать «насипом».

Фото автора.

До реЧІ

Лише з початку місяця на Херсонщині зібрали майже 30 тисяч тонн баштанних культур — на 22,5 тисячі тонн більше, ніж у липні минулого року. Якщо в 2012-му врожай кавунів і динь становив 377,3 тисячі тонн, то цьогоріч аграрії планують мати вже 422,5 тисячі тонн.

ДослІвно

Начальник відділу реалізації митного контролю Херсонської митниці Володимир Василенко:

 

— Зиск з херсонських кавунів отримуватимуть посередники, а не виробники доти, доки останні не зуміють об’єднати зусилля для виходу на зовнішній ринок.

Факт

За даними Херсонської митниці, у червні нинішнього року обсяги експорту кавунів з Херсонщини становили 1734,9 тонни. З них 835 тонн відвантажили до Естонії, 188 тонн — до Білорусі, 182 тонни — до Молдови, 86,3 тонни — до Польщі, 22 тонни — до Росії,  21 тонну — до Великої Британії.