Дмитро Іванович Конончук, як військовий пенсіонер, за двадцять два роки служби у званні старшого лейтенанта заробив трохи більше півтори тисячі гривень пенсії. На це прожити самому та допомогти трьом дітям дуже складно. Тоді й задумався, де можна заробити додаткову копійку, щоб не стати злидарем. У селі, де служив, знайти роботу — велика проблема, тому подався у Рівне. Тут за 900 гривень у місяць найняв однокімнатну квартиру без претензій на розкіш. Вирішив таксувати. А для цього придбав у кредит автомобіль, виклавши за нього ще й усі свої заощадження, які робив, коли ще працював та економив.
— І що, поправили свій сімейний бюджет? — цікавлюсь у таксиста, який прилаштувався на одній із рівненських таксослужб.
— З голоду не вмираю, але й не розбагатів, — відповів на те Дмитро Іванович, а потім вдався до житейської арифметики. — Рівне — місто невеличке, тому відстані, на які доставляю пасажирів, короткі (в середньому поїздка обходиться у 21 гривню). За день диспетчер може дати мені 10-12 замовлень, є серед них і безплатні, бо служба таксі, до якої я закріплений, як бонус кожну восьму поїздку пасажиру надає безплатно. Вдалим вважаю день, коли диспетчер дає замовлення доставити пасажира у близькі до Рівного райцентри чи села. Але таке буває нечасто. Із кожної поїздки 2 гривні 50 копійок відраховую на службу — так би мовити, за послуги диспетчера. Авто заправляю 92-м бензином, який теж дорогий, до того ж його потрібно ремонтувати, особливо після нинішньої зими, коли дороги у Рівному дуже погані. Взяти хоча б вулицю Київську — на ній жвавий рух автотранспорту, але вона й досі не відремонтована: по ній їдеш, наче по залізничних шпалах. Ото й ламається машина, а її ремонт обходиться в копієчку.
— Щомісяця плачу 230 гривень податку, 400 гривень у Пенсійний фонд, — продовжує рахувати таксист. — Якщо до них додати витрати на бензин і ремонт, то мені не так багато і залишається. Але краще вже хоч якась, хай і невеличка, але копійка, ніж безгрошів’я. Обурює те, що ми платимо такі високі транспортні податки, та й у вартість бензину включені податки на ремонт доріг, а якісних доріг як не було, так і немає. Та й щось у тому неправильне й нелогічне, щоб я, пенсіонер з мізерною пенсією, за яку прожити неможливо у місті, та ще й платив у Пенсійний фонд із свого таксування. Якщо відмінусувати від моєї пенсії у 1500 грн. 400 грн. соціального внеску у Пенсійний фонд, то держава за двадцять два роки моєї праці фактично платить мені 1100 грн. пенсії, — обурюється Д. І. Конончук.
Записала Олександра ЮРКОВА.