21 березня 2013 року на засіданні Ради регіонів Президент України Віктор Янукович поставив основні завдання реформування системи місцевого самоврядування. Одним із пріоритетних напрямів у цьому плані є оптимізація податкової політики.

Завдання, поставлені главою держави, вимагають конкретизації. Акцент на зростання ролі місцевих органів влади передбачає надання їм більших повноважень і ресурсів. У цьому зв’язку особливу увагу слід звернути на податок на доходи фізичних осіб (ПДФО). На цей податок припадає близько 20 відсотків усіх надходжень у державний бюджет і за цим параметром він поступається лише податку на додану вартість.

Надходження від ПДФО формуються на рівні територіальних громад сіл, селищ і міст. Усі кошти надходять у державний бюджет, лише потім місцеві бюджети отримують у своє розпорядження мізерну частину із цих надходжень. Ще якісь суми повертаються на місця за схемами міжбюджетних трансфертів. Таким чином, місцеві органи влади не мають можливості забезпечити жителям адекватний цим надходженням рівень суспільних послуг.

На особливому рахунку великі міста, де завдяки цьому податку мобілізуються значні обсяги фінансових ресурсів. Сьогодні міська влада втрачає можливості розв’язувати актуальні проблеми територіальних громад. Це підсилює загальну атмосферу недовіри до органів влади всіх рівнів з боку населення.

З метою усунення таких тенденцій необхідно змінити чинне законодавство України про розподіл надходжень від ПДФО.

У світовій практиці відомі два основні підходи до розподілу надходжень від цього податку: загальнодержавний і дворівневий. У першому випадку правила нарахування і ставки встановлюються на державному рівні, а надходження розподіляються пропорційно між бюджетами різного рівня. У другому випадку частина коштів автоматично надходить на рахунки місцевих органів влади, а інша частина — до загальнодержавної скарбниці.

В Україні відповідно до чинного законодавства у розпорядженні місцевих бюджетів залишається 75 відсотків податку, мобілізованого відповідно до Податкового кодексу України на території міст республіканського та обласного значення, і 25 відсотків — мобілізованого на території сіл, їх об’єднань, селищ, міст районного значення.

З огляду на ситуацію, що склалася, на мій погляд, необхідно зберегти за ПДФО статус загальнодержавного податку, однак усі надходження від нього залишати в розпорядженні органів місцевого самоврядування тих територіальних громад, де він утворюється. При цьому слід врахувати, що у разі, якщо в якому-небудь податковому періоді надходження ПДФО перевищуватимуть планові, то 50 відсотків коштів за таким перевиконанням потрібно залишати в розпорядженні місцевих органів влади, а інші 50 — передати в бюджети обласних (республіканських) органів влади.

Надходження від ПДФО, які в такому разі може втратити державний бюджет України, можна компенсувати за рахунок підвищення ставок екологічного збору. 

Ця пропозиція є цілком прийнятною, через високий рівень забруднення довкілля в Україні: екологічні податки в нас, щонайменше, у 50—60 разів нижчі, ніж мінімальні ставки екологічних зборів у Європейському Союзі.

Микола ЛЕВЧЕНКО, народний депутат України.