Ольга Нечаєва з Рівного робить з ниток справжні дива, бо володіє незвичайною технікою створення пейзажів — малює їх за допомогою тонких ниткових вузликів. Загалом на одній картині їх може зібратися воєдино від п’ятнадцяти до тридцяти тисяч, а на оформлення одного такого твору часу витрачається від кількох місяців до року.

На фестивалях народної творчості «Музейні гостини», що їх організовує щороку Рівненський обласний краєзнавчий музей і де Ольга Нечаєва представляє свої роботи, до її виставки — черга охочих помилуватися картинами (на знімку). Часто запитують майстриню, як і собі навчитися творити таку красу.

— Усе дуже просто: треба навчитися в’язати вузлики, набратися величезного терпіння і неодмінно полюбити цю справу, — каже майстриня. — А загалом цей стиль називається макраме, тільки макраме, так би мовити, мого власного «крою», бо таких міні-в’язань я на території краю не зустрічала. Використовую найтонші нитки, тоді як майже всі макрамісти віддають перевагу ниткам середньої або великої товщини.

Працювати зі шпагатом, з якого плетуть кошики, Ольгу Нечаєву навчила мама, від котрої вона й перейняла любов до в’язання. Зі шпагатом, звичайно, трудитися легше, та й робота народжується швидше, каже майстриня. А ось із тонких ниток витвір виходить по-справжньому художнім. Щоправда, часу на нього треба вдесятеро більше.

— Є у мене картина, яку творила майже два роки. Підрахувала, що вона складається майже з тридцяти тисяч вузликів. Головне у їх в’язанні — щоб були однакової щільності, затягнуті акуратно і рівномірно. Тоді виробу гарантована висока якість. Причому натягнуту основну нитку важливо не відпускати, постійно тримати тугою, як струна, щоб вузол вийшов охайний, — ділиться досвідом Ольга Нечаєва. — Інколи робиш — і, здається, кінця-краю немає. Зате потім, коли за уявним ескізом зв’яжеш нитки докупи і побачиш новий пейзаж, приємні емоції переповнюють душу.

Заради цієї радості майстриня проводить майстер-класи для тих, хто цікавиться такою технікою рукоділля. Ольга Нечаєва теми для своїх творінь черпає у природи. Рукодільниця не продає своїх робіт — збирає для колекції. Зізнається: коли їх буде рівно сто, відкриє своєрідний домашній музей. А до такої кількості експонатів уже зовсім близько.

Євген ЦИМБАЛЮК, Олександра ЮРКОВА.

Фото Євгена ЦИМБАЛЮКА.