За словами міністра охорони здоров’я А. Квіташвілі стало зрозуміло, що наша держава вчергове зробить помилку, тепер уже в реорганізації нашої медицини.

Його слова:

«...система безплатної медицини в Україні не працює, люди платять двічі: спочатку з податків, потім нелегально в лікаря. Це нечесна система»;

«...усі медзаклади повинні отримати право виставляти рахунки за надані послуги, а для цього вони повинні стати комерційними установами. Тільки в цьому разі зможе запрацювати система страхування...».

Отже, зрозуміло, що нормальної обов’язкової страхової медицини в нас не буде, а тільки видимість реформ, які відкинуть нашу медицину в минуле століття.

А. Квіташвілі вирішив не фінансувати медицину з бюджету, а поповнювати його за допомогою комерційної діяльності медзакладів, покладаючи все фінансування медицини тільки на приватні страхові компанії.

Для цього намічається:

— провести 100-відсоткову приватизацію, тобто всі мед заклади буде продано в приватні руки, бюджет наповниться від продажу;

— власникам медзакладів дозволять укладати договори на надання послуг, отже, держава знову почне отримувати гроші у вигляді податків від комерційної діяльності;

— для ведення комерційної діяльності з медзакладами плановано створити приватні страхові компанії, які так само платитимуть державі податки від своєї діяльності.

Чудова схема, на думку Квіташвілі, — це «чесна» система, тільки питання: чи чесно покласти всю оплату за лікування на плечі й без того зубожілого народу?

Якщо нині хворий платить незначну суму тільки лікарю — і це нечесно, а коли платитимуть усі, будуть рости нові мільйонери й отримуватимуть надприбутки страхові компанії — то це чесно?

Ми показали, яку мету переслідує майбутня реформа в ідеалі, а як вона буде проведена насправді, неважко здогадатися з досвіду раніше проведених реформ у промисловості.

Таку реформу підтримають не багато хто, а тільки зацікавлені особи, застосувавши свої зв’язки, корупційні схеми, знизять вартість основних засобів лікарень і за копійки викуплять.

Якщо А. Квіташвілі планує спертися на приватну страхову медицину, то світовий досвід свідчить про інше: приватна страхова медицина досягла рівня охоплення населення лише 10—15 відсотків, і страхуються переважно багаті люди, а наш міністр, напевно, переплутав багатих із бідними.

І де гарантії, що люди почнуть страхуватися, будувати стосунки із приватною компанією. Це добровільна справа (хочу—не хочу), у результаті страждатимуть медзаклади, і ми прийдемо до того, з чого почали.

Реформа в Грузії з 2005-го по 2012 рік показала, що лише 50 відсотків населення було охоплено приватними страховими компаніями, а діти від 6 до 18 років взагалі не були застраховані, і це за сім років реформ.

Реакцію людей на цю реформу потрібно також очікувати неоднозначну, особливо тепер, коли й так чимало запитань і низька довіра до влади.

А слова прем’єра А. Яценюка «...реформи безболісно не проходять...», міністр А. Квіташвілі бере як керівництво до дії й пропонує реформу, від якої, справді, доведеться багато років хворіти. За такого підходу ми наступаємо на ті самі граблі.

Пропонована міністром реформа спрямована на відхід з-під державної опіки, тоді як країни Європи, Американського континенту, навпаки, беруть під державний контроль і обов’язкове медичне страхування стає перехідним містком у майбутнє. Це — безплатне державне медобслуговування населення, і цього рівня вже досягла Канада, а багато країн підійшли дуже близько.

У Швеції 90 відсотків — державна система обов’язкового медичного страхування (витяги зі статті про охорону здоров’я у Швеції):

«...система медичного забезпечення у Швеції має децентралізований характер і покладена на ландстинги, а також на органи дрібніших територіальних утворень — муніципалітети...»;

«...муніципалітети є власниками й координаторами діяльності клінік і медичних центрів, виступаючи в ролі роботодавців для більшості медичних працівників...».

Наш міністр не хоче в Європейський Союз і не хоче доводити рівень медобслуговування до європейських стандартів, тому пропонує систему медичного страхування не європейську, а якогось Гондурасу.

Наявна система охорони здоров’я, згідно з Конституцією України, — державна й безплатна, працюють лікарні, поліклініки, завдяки нашим талановитим лікарям, усе населення охоплено медичними послугами, нехай навіть не зовсім якісними. Поки що ніхто не мітингує, люди розуміють і чекають нормальних реформ у медицині.

На наш погляд, основна проблема в медицині — це недостатнє фінансування з бюджету, і єдино правильно — залучити додатково кошти населення, тобто всіх працюючих і пенсіонерів охопити державним медичним страхуванням, а кошти спрямувати на спеціальні рахунки лікарень міст і районів для придбання устаткування і збільшення зарплат медиків.

А слова міністра: «...поки що будувати державну страхову компанію неправильно, тому що всі ризики перейдуть на держбюджет...» — це від «лукавого», напевно, переслідуються інші цілі? Якщо населення додатково поповнює медичний фонд зі своєї зарплати, то які тут ризики для держбюджету?

На нашу думку, тільки обов’язкова загальнодержавна страхова медицина приживеться в Україні, якщо її кошти поповнять бюджети, що виділяються місцевим лікарням.

Від впровадження обов’язкового медичного страхування виграють усі, а так само й держава, тому що роботодавці будуть змушені вивести з тіні зарплати працівників.

За дорученням  Ради старійшин Віктор СЕРГЄЄВ, голова.

Добропілля

Донецької області.