«Аркадія» у перекладі з грецької — щаслива країна. Дещо романтично як для сільгосппідприємства, але коли йдеться про ідеал, то цілком виправдано. ПАП «Аркадія», що в Гусятинському районі на Тернопільщині, зірок з неба не хапає, не вражає масштабами. Це підприємство середньої руки. Воно постійно розвивається, нарощує матеріально-технічну базу, бере не кількістю, а інтенсивністю та якістю, пробує себе у різних напрямках виробництва. Саме господарства з площами до десяти тисяч гектарів мали би стати основою аграрної галузі України.

З думкою про землю

— Це дає змогу тримати господарку в полі зору, — переконаний директор «Аркадії», заслужений працівник сільського господарства України, депутат обласної ради Микола Пилипів. — Ми не намагаємось набрати якомога більше землі, обробляємо 4 тисячі гектарів. Головне — добре подбати про кожен з них, дати ґрунту все необхідне, грамотно підживити й захистити посіви. Звичайно, хочеться мати максимальну віддачу, але не ціною виснаження землі. Ми ж не прийшлі, ми тутешні. А ще я знаю практично всіх людей, у кого орендую землю, потреби населених пунктів і намагаюся в міру можливостей допомогти.

Тут сіють всього потрохи, ретельно дотримуючись сівозміни. На чомусь виграють, на чомусь програють, але від правил сівозміни не відступають. Микола Іванович з гордістю показує поля. Ревниво спостерігає за моєю реакцією: чи зможу належно оцінити побачене? Пишатися є чим. Стоїть стіною пшениця, яку ось-ось почнуть збирати, смарагдом виблискують на сонці соя, кукурудза, он стрункі соняшники, он пишаються густою шевелюрою цукрові буряки...

Буряки тут вміють вирощувати. Торік з кожного гектара в середньому зібрали 60 тонн. За такої врожайності, звісно, вони не були збитковими. Микола Іванович прогнозує, що цього року цукрозаводи матимуть труднощі із сировиною, то поки що угоди з ними не укладає. Ситуація до осені проясниться, тоді можна буде вибрати вигідніші умови.

Хоч і пообідня пора, але комбайни тільки тепер вийшли обмолочувати ріпак. Дощі в липні перепадають часто, це стримує жнива. Микола Іванович вітається із своїм заступником по рослинництву Степаном Костишиним, комбайнерами Василем Витвицьким і Петром Гутманом, який працює в парі із зятем Андрієм. До речі, механізатори в «Аркадії» і двоє синів Петра Миколайовича: Віктор і Микола. Сімей тут немало. Спочатку молоді рвалися за кордон на заробітки. Але тепер — робота поруч з домом, пристойна платня, непоганий соціальний пакет... Як то кажуть, від добра добра не шукають. Запитань до керівника немає. Робочий механізм діє чітко і злагоджено.

Щодо ріпаку цьогорічна ситуація не дуже сприятлива. Порівняно з минулим роком на ринку пропонують за тонну на тисячу гривень менше. Площі на наступний рік під цією культурою, можливо, й дещо відкоригують, але це добрий попередник, тому різко скорочувати їх не будуть. До речі, подекуди вже видніється рілля: паралельно із жнивами готують лан до сівби озимих. На черзі — збирання пивоварного ячменю. Тут «Аркадія» тісно співпрацює з київською «Оболонню», яка допомагає насінням, деколи — кредитами, а взамін отримує якісну сировину. Пшениця — святе діло. По-перше, це хліб, а по-друге — з людьми за оренду землі треба розраховуватись. Пшениця в «Аркадії» другого класу, з неї і хліб добре вдається, і вареники, й випічка. Дехто з керівників, які «присіли» на монокультури, радить купити пшеницю, щоб віддати за паї, мовляв, менше мороки. Але Микола Пилипів й уявити собі такого не може. Як це на землі — та без хліба?

Як і без тваринництва. Нещодавно на підприємстві освоїли ще одну галузь — свинарство. Реконструюють старі приміщення, запроваджують сучасні німецькі технології. Почали з репродуктора, тепер нарощують поголів’я. До кінця року директор сподівається довести його до трьох тисяч, а наступного — подвоїти. Зі своїми спеціалістами він не пропускає жодного цікавого семінару, виставки. Часто буває за кордоном. Щоб повчитися, а не відпочивати.

На Спаса освятять сад

Нове захоплення Миколи Івановича — яблуневий сад. До садівництва тернопільських аграріїв заохотив голова облдержадміністрації Валентин Антонович Хоптян. Він ставив за приклад вінницьких, буковинських садоводів, посилав до них вчитися. Колись мало не в кожному селі був колгоспний чи радгоспний садок, потім цю галузь занедбали. Тепер вона в області отримала друге дихання, адже й місцеве керівництво, й держава до цього заохочують. Садять з розмахом: десятками, сотнями гектарів. Біля центральної садиби «Аркадії» на гектарі вже підростає яблуневий сад, навіть плоди червоніють. То була, сказати б, проба пера, а ще намагання захиститися від вітрів, які постійно гуляють тут, на горі, що поблизу села Оленівки. А промисловий сад на 20 гектарах за сучасною технологією заклали минулого року. На Спаса його хочуть освятити. Кожне деревце підв’язане до шпалери, акуратно підрізане, налагоджено крапельне зрошування. В саду працює більше 20 осіб. Доведеться будувати сховище для фруктів. Згодом можлива й переробка, пропозицій вистачає.

У зоні впливу «Аркадії» п’ять сіл: Оленівка, Буцики, Товсте, Гримайлів, Клювинці, в тутешніх селян підприємство орендує земельні наділи. Окрім орендної плати, бере на себе вирішення багатьох соціальних проблем. Завідувачка одного з ФАПів попросила полагодити хоча б одну кімнату — дах тече. Перекрили металочерепицею весь будинок, капітально відремонтували, залишилось благоустроїти. Знають дорогу до «Аркадії» директори шкіл, завідувачки дитсадків, клубів, священиків... Сама бачила, як наполегливо домовлявся Микола Іванович, щоб у Клювинці на День села приїхав гурт «Баби» з Тернополя, мовляв, селяни його дуже люблять.

«Трохи по-колгоспному»

Мало хто з господарників нині бере на практику учнів професійних училищ. Усі хочуть кваліфікованих фахівців, та ще з досвідом роботи... В «Аркадії» на сучасній техніці практикуються вихованці навколишніх училищ: Гримайлівського, Скалатського, Хоростківського... До 30 душ. Старанних запрошують на роботу.

— Я ще трохи працюю по-колгоспному, — зізнається Микола Іванович.

Це означає — з увагою до людей. Зрештою, не все погане було в колгоспному ладі. Можливо, на фоні інших керівників-аграріїв, які мчать на «лексусах» через кріпосні села, а то й узагалі туди не навідуються, він видається диваком. Чи багато хто з них зупиниться, щоб підвезти подорожнього? Люди складають ціну керівникові не по високих врожаях чи надоях, а по тому, наскільки він доступний, людяний, свій... А таких — із широким спектром моральних цінностей — нині, на жаль, не так багато. Але поруч з Миколою Пилипівим працюють син, зять, тож є надія, що вони візьмуть від нього найкраще.

Тернопільська область.

Микола Пилипів: «Молоду яблуньку, мов дитя, хочеться пригорнути». 


Комбайнер Василь Витвицький сім років працює в «Аркадії».

Фото автора.

ДО РЕЧІ

Нинішнього року багато господарств відмовилися від солодких коренів, мовляв, торік вони були практично збитковими, ще старі запаси цукру великі, тож буряк не буде в ціні. Область різко скоротила посіви. А в «Аркадії» посіяли понад 500 гектарів. Лише де-не-де на площах видніються «залисини», бо весна була складною, але в цілому посіви в гарному стані.

ТИМ ЧАСОМ

Про благодійність Микола Пилипів розповідає скупо. І якби не медик Леся Шмагло, котру підвезли по дорозі, то я б не дізналася про деталі, що свідчать про чуйність керівника. Коли син жительки Гримайлова два тижні пролежав у комі, а лікування на добу коштувало кілька тисяч гривень, допоміг Пилипів. Хлопчина одужав. Везуть у поле обід механізаторам, завертають і до самотньої старенької жіночки, щоб і вона гарячого поїла. Селяни знають: у важку хвилину директор допоможе. Працівники підприємства можуть розраховувати на безвідсотковий кредит. Комусь, наприклад, не вистачає на автомобіль, хтось будову розпочав... Обіди в їдальні — за символічну плату: 50 копійок.