Звідки вітер дме

Успіхи і сподівання

У 2013 році було отримано 630 млн. кВт-год «вітрової» електроенергії, або майже 0,33 відсотка від загальної генерації в Україні. Вироблення такої електроенергії в 2014-му майже подвоїлося й за підсумками року становило понад 1,124 млрд. кВт-год.

Галузь розвивалася, і в такому небагатолюдному й наукоємному секторі, як вітроенергетика, кількість робочих місць становила майже тисячу. Із них понад сто — в секторі малої вітроенергетики. Як повідомили в Українській вітроенергетичній асоціації, в розробці відповідних проектів брало участь 10 девелоперських компаній, 9 проектних організацій, а в спорудженні об’єктів — 24 будівельні і транспортні компанії.

Щоб долучити українську промисловість і забезпечити необхідну законом місцеву складову в будівництві, було збудовано завод із виробництва сучасних вітроенергетичних установок магаватного класу — компанію «ФВТ-Україна». Це підприємство входить у групу «Вітряні парки України». Виробництво комплектуючих розміщується в Донецькій області, на базі Краматорського заводу важкого верстатобудування. За інформацією «Вітряних парків України», це перше підприємство такого призначення в нашій державі та й у країнах СНД.

До 2013 року вітроустановки типу FL потужністю 2,5 МВт випускали за технологією німецької компанії Fuhrlander AG. У 2013-му компанія «ФВТ-Україна» придбала ліцензію в німецької компанії W2E (Wіnd-to-Energy) на виробництво вітротурбін цього типу. Нині в Україні виробляють великогабаритні комплектуючі (вежі, рами гондоли, анкерні кошики та ін.) й налагоджено складання турбін потужністю по 2; 2,5 і 3 МВт. Це дало змогу енергетикам тільки за перше півріччя ввести в експлуатацію 126,5 МВт нових потужностей.

Кримські потужності

Але в плани внесла корективи «гібридна війна». На жаль, втрачено частину вітроенергетичної потужності України — на території окупованого Криму залишилися вітростанції сумарною потужністю 87,7 МВт. За даними УВЕА, станом на січень 2015 року загальна потужність вітроелектростанцій материкової частини України становить тепер 409,5 МВт.

«Подальша доля кримських вітроелектростанцій, які було примусово націоналізовано, залежить від рішень самопроголошеного уряду Криму, — коментує ситуацію глава УВЕА Андрій Конеченков. — Якщо говорити про приватні українські підприємства, наприклад, про Керуючу компанію «Вітряні парки України», власника Останінської ВЕС під Керчю (сумарна потужність 25 МВт), то подальша експлуатація вітростанції та її майбутнє багато в чому сьогодні залежать від домовленостей між Україною і Кримом».

В Асоціації зазначають, що після появи наказу Державного комітету із цін і тарифів само-проголошеної Ради міністрів Республіки Крим від 13 серпня 2014 року ціна на електроенергію, вироблену приватною Останінською ВЕС, була встановлена на рівні 3,25 російського рубля. У перерахунку на гривні — це в 2,2 разу дешевше, ніж передбачає «зелений» тариф в Україні. Нагадаю, що «зелений» тариф становить майже 1,77 гривні/ кВт-год.

Через півроку простою генеруючі об’єкти Криму знову почали виробляти електроенергію для півострова. Водночас питання оплати виробникам за поставлену в мережу електро-

енергію, навіть за такого заниженого тарифу, у Криму до кінця не вирішено.

Робота в умовах війни

Неспокійно і на вітростанціях, що опинилися в зоні бойових дій. Схід України, маючи гарні умови для розвитку альтернативної енергетики, стабільно розвивався й мав великі плани на майбутнє. Поки деякі місцеві вітроелектростанції не отримали пошкодження внаслідок обстрілів.

Позаштатна ситуація сталася з Новоазовським вітропарком у селі Безіменне на узбережжі Азовського моря. Тут, у Ново-азовському районі, за 20 кілометрів на схід від Маріуполя, розташовується найстаріший вітропарк на материковій частині країни. Він почав роботу ще в 1996 році як підприємство «Вітроенергопром», експлуатуючи понад двохсот вітротурбін малої потужності, а в 2011-му отримав новий розвиток — було введено 23 сучасні турбіни мегаватного класу.

Незважаючи на серйозне пошкодження трансформаторної станції у вересні 2014 року, Новоазовську ВЕС удалося повернути в експлуатацію. Сьогодні співробітники станції підтримують її роботу в штатному режимі, незважаючи на складності експлуатації в зоні проведення АТО.

Воєнні дії в Краматорську вплинули також на випуск устаткування. У липні через обстріли було пошкоджено цех обробки металу заводу важкого верстатобудування. Після його відновлення виробництво вітротурбін повністю відновили.

Загалом на непідконтрольній Україні території розміщуються три українські вітропарки: Новоазовська ВЕС (23 сучасні установки сумарною потужністю 57,5 МВт і 30,5 МВт «Вітро-

енергопрому»), а також Краснодонська ВЕС (10 установок на 25 МВт) і Лутугинська ВЕС (10 установок на 25 МВт). Усі вони продовжують роботу, підживлюючи Об’єднану енергосистему України.

У 2009—2010 роках законодавці України розробили механізми підтримки розвитку поновлюваної електроенергетики. «Зелений» тариф, зобов’язує ДП «Енергоринок» купувати електрику, яку виробляють сонячні, вітрові, біо- та малі гідростанції за гарантованим державою пільговим тарифом. Наприклад, для великих вітро-станцій тариф становить 1,779 гривні/кВт-год. А для об’єктів малої вітроенергетики (до 100 кВт) пільговий тариф держава не передбачила.

«Зелений» тариф для сонячних електростанцій варіюється від 5,3371 до 7,3195 гривні/кВт-год, для біогазових — 1,9485 гривні/кВт-год, а для малої гідроенергетики — 1,8299 гривні/кВт-год. Механізм «зеленого» тарифу дав змогу залучити в галузь значні інвестиції.

Однак державна підтримка галузі практично припинилася. Із серпня 2014 року Національна комісія, що здійснює регулювання в сфері енергетики та комунальних послуг, більше не індексує «зелені» тарифи, не-

зважаючи на те, що щомісячний перегляд їхнього розміру з урахуванням курсу євро визначається Законом «Про електроенергетику».

Ще в жовтні під час прес-конференції «Україна: європейська інтеграція й поновлювана енергетика. Виклики і перспективи» Олександр Домбровський, котрий займає нині посаду першого заступника голови парламентського Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики і ядерної безпеки, констатував: «Дуже важливо, щоб в Україні, були правила гри, які не можна змінювати. Є правила гри для зовнішніх і внутрішніх інвесторів, і якщо вони почали вже інвестувати в ці правила гри, то ми не маємо права їх змінювати».

Він підкреслив, що знижувати «зелений» тариф можна тільки для нових проектів, щоб інвестори заздалегідь знали про можливості й перспективи повернення вкладених коштів. До того ж зміни обов’язково повинні бути прописані у відповідному законі. Водночас відзначив, що зниження тарифу в «зеленій» енергетиці не дає значної економії фінансів у бюджеті, оскільки її частка в загальному виробництві енергії в країні поки що дуже мала. А от зупинити подальший розвиток поновлюваної енергетики може.

Обговорення питання продовжилося в листопаді на київському VІ Міжнародному інвестиційному бізнес-форумі з питань енергоефективності та поновлюваної енергетики. Під час жвавої дискусії інвестори, представники вітроенергетичної галузі та чиновники Держагентства з енергоефективності та енерго-

збереження підтвердили, що через порушення законодавства довіра до держструктур, що регулюють цей процес, різко падає.

Лист в останню інстанцію

Наприкінці минулого року Українська вітроенергетична асоціація і представники сектору вітроенергетики знову намагалися звернути увагу на проблему можливого відтоку інвестицій. Фахівці галузі направили письмове звернення Президентові Петру Порошенку, де відзначили, що для розвитку поновлюваної енергетики необхідно стабільне законодавство, зважені й обмірковані рішення уряду.

Глава УВЕА Андрій Конеченков нагадав виданню, що Україна в затвердженому Кабміном 1 жовтня 2014 року Національному плані дій з поновлюваної енергетики встановила амбіційну мету: довести вітро-

енергетичні потужності до 2020 року до 2280 МВт. На жаль, неперегляд тарифу з урахуванням інфляції та обмінного курсу євро до гривні вже коштував вітроенергетичним компаніям 45 млн. гривень, а відсутність індексації тарифу є порушенням Закону «Про електроенергетику». І це істотно гальмує виконання планів і підриває довіру інвесторів до українського законодавства у сфері «чистої» енергетики.

Європейські колеги підтримали українських фахівців. Наприкінці минулого року Томас Беккер, Генеральний директор Європейської вітроенергетичної асоціації, адресував Прем’єр-міністру України Арсенію Яценюку лист із проханням посприяти в рішенні «тарифного» питання.

«Ця ситуація посилає контрпродуктивний сигнал вітроенергетичній промисловості, особливо з огляду на капіталоємність цього сектору. У вітро-

енергетику України вже інвестовано 700 млн. євро, країна  вважається ключовим ринком, що розвивається», — вважає Томас Беккер.

А поки що багато експертів сходяться в думці, що в умовах, які створено, ухвалений урядом Національний план дій з поновлюваної енергетики, швидше за все, не буде виконано, а це крок назад стосовно розвитку «чистої» енергетики й забезпечення енергетичної безпеки України.