Скільки має бути комунальних видань і хто за це платитиме

У Дрогобичі районна рада і редакція газети «Галицька Зоря» немов побили горщики. Одні вважають, що видання мало пише про село, інші кажуть, що не можуть спонсорувати діяльність місцевих рад. Заступник редактора Ігор Собко стверджує, що надали інформаційних послуг більше, ніж отримали оплати.

Ми розмовляємо у приміщенні редакції газети, в самому центрі Дрогобича. «Галицька Зоря» популярна в регіоні. Компактне приміщення в чудовому стані, хороші умови для роботи. На ремонт жодна рада не виділили ні копійки — все зроблено за рахунок діяльності колективу.

Серед засновників «Галицької Зорі» значилися Дрогобицькі міська і районна, Трускавецька міська ради та журналістський колектив редакції. Після того, як почалося з’ясування стосунків, районна рада вийшла з числа засновників.

«Ми не приймали рішення про створення народного часопису «Галицька Зоря», а угода про його заснування в 1997 році підписана тодішнім головою районної ради одноосібно, з грубим порушенням законодавства, без затвердження на сесії», — так нині вважає голова районної ради Михайло Сікора.

Заступник редактора газети Ігор Собко думає інакше: «Майже 15 років районна рада була співзасновником газети. Навіщо створювати ще одну газету районної ради, коли можна працювати з наявними — у бюджеті вітер свище».

На рішення районної ради про створення газети вніс протест Дрогобицький міжрайонний прокурор Володимир Павич, бо в бюджеті 2013 року не закладено коштів на фінансову підтримку періодичних видань. Не підтримав депутатів і департамент фінансів Львівської ОДА, але й це не зупинило бажання видавати свою газету.

Дрогобицький район — дотаційний, слабо розвивається економіка. Люди ледве зводять кінці з кінцями. Часто перебиваються поїздками на заробітки в інші регіони та країни.

У районній раді розмовляю із сільським головою. Каже, що на Дрогобиччині створили занадто багато сільських рад — аж 47. Це розпорошує кошти і не дає перспектив для розвитку. Потрібно проводити адміністративну реформу. Коли заходила мова про газету, одразу запитував: звідки взяти фінансування?

Із головою Дрогобицької районної ради Михайлом Сікорою поспілкувалися наприкінці робочого дня.

— Ми не задоволені, як «Галицька зоря» пише не тільки про Дрогобицьку районну раду, де 94 депутати, а й про район загалом, — каже очільник. — Ми вирішили створити газету, яка б стала органом Дрогобицької районної ради та асоціації сільських голів. Ми знаємо, що постало питання про роздержавлення комунальних видань, але ще конкретні кроки не намітили. Ми вже зареєстрували нашу газету. Частково фінансувати погодилися депутати та меценати. Долучаться сільські та селищні голови, використаємо вільні залишки з бюджету району.

— «Франковий край» побачить світ, і жителі району дізнаються, що робиться в медицині та культурі, освіті та в органах місцевого само-

врядування. Хочемо, щоб люди знали про наші проблеми. Ми — специфічний район. Територія велика, але жодного міста немає в підпорядкуванні районної ради, всі — обласного підпорядкування.

— Можна, але депутати і сільські голови висловили свою думку: всі райони мають газету органів місцевого самоврядування, а ми — ні. Тому виступили з такою ініціативою.

— Чому дотаційний — бо сільськогосподарський. Знаємо, в якому стані такі райони. Якби давали кредити під три відсотки, ми б мали кращий район. Інвестор не хоче сюди йти. Ми дотаційні, але нічим не відрізняємося від Стрийського району — люди всюди однакові. У нас широка аудиторія, чимало навчальних закладів, педагогічний університет — є кому читати.

— Ми не били з ними горщики. Вони районну раду перевернули догори дригом. Не такі вже недолугі люди в Дрогобицькому районі. Прикро, що не знайшли консенсусу у співпраці з редакцією.

Поверхом вище, в кабінеті голови Дрогобицької РДА Михайла Винницького, відбувалася нарада. Обговорювали, як забудовувати родинне село Івана Франка Нагуєвичі. Після майже годинної суперечки господарників можемо поспілкуватися на газетну тему.

— Мене не цікавить, яка газета: комунальна чи комерційна. Сьогодні село не має інформації. Газета не розповсюджується, радіо знищено, Інтернету немає. Відбуваються різноманітні заходи, події, але люди не поінформовані. Я думаю над тим, як донести інформацію. Колись ми працювали з «Галицькою Зорею», просили, поїдьте і напишіть, як розвиваються сільські кооперативи, яка дитина отримала золоту медаль за навчання. Питання нового видання постало після того, як з’ясувалося, що районна рада ніколи не була співзасновником «Галицької Зорі». Я готовий працювати зі всіма газетами. Це буде формально комунальне видання. Створять госпрозрахункову групу, яка стане на себе працювати і заробляти.

З адміністративного будинку після розмови з керівниками району їду в Центр поштового зв’язку, який обслуговує Дрогобицький район, міста Дрогобич, Трускавець, Борислав, Стебник та Східницю. Минулими роками передплата на всеукраїнські видання в такому великому регіоні коливалася від 40 до 50 примірників, а в сусідніх районах — у кілька разів більше. У центрі скаржаться, що державні службовці не хочуть читати всеукраїнських видань, не цікавляться, що робиться в сусідніх областях.

Ми запитували голову районної ради Михайла Сікору, чи знає він, як непросто розкрутити нове видання? Знає! Каже, що вчителі, працівники органів місцевого самоврядування, жителі району читатимуть нову газету.

Дрогобицька історія — далеко не виняток, коли не знаходять спільної мови кілька співзасновників із творчим колективом, але ж за вікном третє тисячоліття, часи, коли кожен район мав свій «орган», відходять у минуле. Крім «Галицької Зорі», у Дрогобичі виходять «Вільне слово», інші газети — у влади є вибір, з ким укладати угоду на інформаційні послуги.

— Чим спричинено створення нового комунального видання, — запитую голову депутатської комісії з питань етики, дотримання законності та правопорядку районної ради Михайла Чаплю.

— Корпоративними інтересами, — почув у відповідь.

Схожі думки доводилося чути у Львові, коли створювали видання обласної ради. Зібрали хороший колектив, але за рік спромоглися випустити лише шість номерів. Депутати обласної ради не змогли знайти гроші для свого видання. І ніхто з них не збирається за власні кошти фінансувати газету обласної ради. Невже дрогобицькі депутати справді фінансуватимуть новостворене видання зі своєї кишені?

Журналісти газети обласної ради місяцями сидять без роботи на копійчаних зарплатах. Спочатку її друкували в борг, поки друкарня не відмовила. Тепер обіцяють знайти кошти і з серпня нібито відновлять випуск.

Газетний проект Львівської обласної ради виявився провальним.

Яких конкретних кроків можна чекати від Львівської обласної ради, якщо на вулиці Винниченка навіть не спромоглися забезпечити вихід свого видання. Можна надувати щоки і багато обіцяти, а коли доходить до діла — в обласній раді часто бракує конкретики.

В’ячеславу Чорноволу чомусь вдалося створити газету обласної ради в часи інформаційної блокади, коли трощили стару тоталітарну систему. У роки незалежної України нинішня обласна рада розписалася у власному безсиллі. Чому? Бо тоді й тепер в сесійному залі засідають зовсім інші люди. За Чорновола — інтелектуальна еліта, а нині — переважно партійні функціонери, чиновники і представники бізнесу з усіма його пороками й апетитами.

Після цієї повчальної історії постало одне запитання: невже депутати Дрогобицької районної ради зможуть залучити більше коштів, ніж в обласному центрі? Чи їхнє видання повторить долю газети обласної ради.

 

Львівська область.