Торгуємо, як їздимо: мало-помалу, зате — як ніхто

Вартість квитків у загальних, плацкартних та купейних вагонах, згідно з наказом Мінінфраструктури, зросте цього року двічі на 10 відсотків — наприкінці липня і з 1 жовтня. Швидкісні поїзди «Інтерсіті+» свої тарифи залишать недоторканими. І ще — запроваджується нова категорія поїздів — «Нічний експрес» — з коефіцієнтом вартості проїзду 1,2.

Отже, купейний квиток з Києва до Львова вже у серпні коштуватиме не 149,92 гривні, а 160,41, до Сімферополя — не 299,03 гривні, а 319,96.

Ця новина відродила у пам’яті старий хіт світлої пам’яті Юрія Нікуліна про паровоз. Адже навіть пропорційне (на 20 з гаком відсотків) підняття залізничних тарифів не рятує Укрзалізницю від збитків, яких їй завдає перехресне субсидування пасажирських перевезень. Нагадаю, збитки через це за півроку сягнули 3,5 мільярда гривень, тоді як вартість квитків у нас чи не найнижча серед країн ближнього зарубіжжя. Логічно було б відмовитися від перехресного субсидування взагалі, але тоді треба піднімати вартість проїзду на залізниці удвічі—утричі. А такого цінового повороту сімейні бюджети не витримають.

Підсумую: заявлене зростання залізничних тарифів не розв’язує наболілої проблеми нерентабельності пасажирських перевезень, а лише підкреслює фінансові проблеми потужного монополіста, який оновлює свій рухомий склад явно повільніше від потреби.

У зовнішній торгівлі — чергова прикрість. Росія, як на мене, скориставшись прецедентом, створеним Туреччиною (з 12 липня вона одержала право запровадити у відповідь на українське спецмито на імпортні авто своє власне — на грецькі горіхи з України) поінформувала СОТ про намір запровадити додаткові мита на імпорт з України кам’яного вугілля, термополірованого скла (флоат), шоколаду та інших продуктів з какао-бобів і цукру. У такий спосіб заявник, а відтак і країни Митного союзу (нові ставки мита стягуватимуть у разі їх запровадження Білорусь та Казахстан) збирається відшкодувати збитки обсягом 36,1 мільйона доларів США на рік від запровадження Україною спецмита (6,5—13 відсотків) на імпорт автомобілів. Навряд чи Євразійська економічна комісія проти цього заперечить, але і нам буде важко пояснити СОТ, чому наше спецмито захищає продукцію неконкурентну на зовнішніх ринках.  На жаль, наші песимістичні квітневі прогнози справджуються. Тепер лишається сподіватися, що за прикладом ближнього зарубіжжя так само не вчинить дальнє — Індія, Таїланд, США, Південна Корея, які експортували в Україну свої автомобілі минулого року.

І все-таки рано говорити про російські додаткові мита як про доконаний факт, оскільки ці наміри ще можуть не привітати у СОТ. Але згадати про квітневе резюме варто. Зустрічні тарифні бар’єри щодо української продукції псують її конкурентоспроможність і зменшують обсяги валютної виручки експортерів, погіршуючи платіжний баланс країни. Це — далеко не остання причина перманентної неліквідності Держказначейства і негараздів місцевих бюджетів. А якщо для Росії складеться усе, як вона задумала, то найбільше втратять українські шахтарі через скорочення експорту антрациту, а найменше — цукровари, які й без того нічого не очікували від російського ринку. Вже цього місяця через нестачу імпортного вугілля з низьким вмістом сірки може зупинитися низка цементних заводів. Але загалом скорочення зовнішньої торгівлі через зниження податкових надходжень в кінцевому рахунку негативно позначатиметься на державних фінансах, доходах бюджетів усіх рівнів, зокрема. 

Тільки один приклад. Столична міськдержадміністрація вдруге за шість місяців попросила уряд виділити додаткову субвенцію у сумі 2 мільярди гривень для виплати заробітної платні бюджетникам. Про це повідомив заступник глави КМДА Руслан Крамаренко. Проте Києву бракує коштів не тільки на зарплату з відпускними, а й на покриття різниці у тарифах на енергоносії перед ПАТ «АК «Київенерго». За словами Руслана Крамаренка, очевидно, що цьогоріч планове завдання за доходами буде не виконано приблизно на 2 мільярди гривень. Тобто бюджет буде провалено приблизно на 8 відсотків.

Найцікавіше, що таке невиконання заступник глави КМДА обумовлює фактичною відсутністю платні за землю. З ним солідарна й секретар Київради Галина Герега, яка зазначає, що приблизно з двохсот рішень про виділення земельних ділянок, укладено лише 8 угод, тож, зрозуміло, бюджет недобирає. Однак це цілком може свідчити так само про те, що земельні ділянки дотепер виділялися без належного експертного обґрунтування. Принаймні так вважають чимало експертів і спостерігачів за роботою Київради.