Бабусина тисяча

Не один день збирались клієнти «Дельта Банку» під його відділеннями у Хмельницькому. Люди за будь-якої погоди приходили і годинами стояли просто неба, аби забрати свої гроші. Причому в загальному натовпі були і ті, хто поклав кошти на депозит, і ті, кому пенсійні та зарплатні виплати приходять на картки. Щасливчики, котрим вдавалось потрапити усередину, могли зняти з рахунків по кілька сотень.

Люди із черги розповіли, що можуть зняти із депозиту не більше трьохсот гривень у день. А клієнтам цього ж банку у Кам’янці-Подільському ця планка була знижена до двохсот гривень. Тим, хто отримує пенсії чи зарплати, видавали по півтисячі в одні руки. Хоча співробітники банку запевняли, що за кілька днів ситуація з готівкою стабілізується, проте більша частина вкладників все-таки вважала себе ошуканою. Люди нажахані тим, що свої кревні їм не вдасться забрати. Адже якщо ліміт видачі готівки існуватиме й надалі, то, зрозуміло, що за сумою у декілька тисяч доведеться ходити місяцями. Кого потішить така перспектива?

Ганна Андріївна — клієнтка іншого банку. Вважає, що їй пощастило, бо січневу пенсію у півтори тисячі гривень розраховує забрати за три прийоми. Два «транші» по півтисячі уже успішно отримала завдяки кооперації з такими ж колегами по нещастю. Пенсіонерки дзвонять одна одній, сповіщаючи, коли будуть гроші, і хто зайняв чергу для всіх. Після того, як Ганна Андріївна забере останніх півтисячі, вона більше не хоче мати справу з банками і планує перевести свою пенсію для виплати через пошту. В тому, що у неї буде більше шансів, що там не виникнуть борги, не впевнена. Та історії тих, з ким довелось стояти в одній банківській черзі, лякають ще більше. Люди кажуть, що їх доларові заощадження вже перерахували у гривневі, і їх так само віддають крихітними порціями.

Ще з гіршою ситуацією зіткнулась вкладниця банку «Укоопспілка» хмельничанка Ольга Опанасівна. Кілька років тому вона поклала суму на депозитний рахунок. Щороку автоматично продовжувала вклад на новий термін, зберігаючи кошти на крайній випадок. А по закінченні терміну договору наприкінці минулого року прийшла за гривнями і почула від оператора: «Готівки немає. Треба трохи зачекати. А щоб ви нічого не втрачали, і гроші не лежали просто так, без нарахування відсотків, давайте оформимо новий договір депозиту». Пенсіонерка погодилась на таку умову і оформила вклад ще на один місяць, сподіваючись, що за цей час все владнається. Та лише згодом зрозуміла, що банк просто затягує час.

Тому що відповідно до статті 625 ЦКУ боржник (а таким стає банк, не віддавши депозит. — Авт.), який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Уже після закінчення терміну другого договору Ольга Опанасівна знову не отримала своїх коштів. Не вдалось зробити це і після письмової заяви до керівництва хмельницької філії банку. Тепер залишається ще один варіант — звернення до суду. Але зрозуміло, що 83-річній пенсіонерці пройти цей шлях буде вкрай складно. І при цьому жодних гарантій ані з боку судової влади, ані з боку Нацбанку, ані з боку держави в тому, що її права будуть захищені, а гроші повернуті — немає.

Найгірше те, що подібні випадки — це не прикрі ситуації, що виникають з окремими клієнтами. Практика, коли банки ухиляються від виплати депозитів, набуває дедалі більшого поширення. Люди знову почуваються обкраденими банками і ошуканими державою.

Останнім часом хоча б частково захистити свої права вдалось валютним позичальникам. Верховна Рада ухвалила проект закону про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті. НБУ погодив із банками — найбільшими кредиторами з іпотеки і з об’єднаннями валютних позичальників текст меморандуму, який передбачає реструктуризацію валютних кредитів у гривню за курсом на день реструктуризації та дарування курсової різниці за 2014 рік пропорційно до погашення кредиту. Реструктуризацію проводитимуть за іпотечними валютними кредитами із залишком основної суми боргу не більше 2,5 мільйона гривень за офіційним курсом на 1 січня 2014 року. І це справді серйозні зрушення, які виведуть із глухого кута чимало родин, що потрапили у боргову яму.

Але не варто забувати, що кількість тих, хто брав гроші в борг, значно менша від тих, хто віддав свої кревні на зберігання банкам. Хто ж обстоюватиме їхні інтереси? Особливо в тих випадках, коли банки не визнані банкрутами, не припинена їх діяльність і не вступають у силу виплати через фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Однак держава встигла подбати про свої бюджетні інтереси, зобов’язавши кожного вкладника сплатити податки до державної казни із прибутку на банківські вклади. Тільки за три місяці мешканці області залатили 5,7 мільйона гривень податку на доходи фізичних осіб за депозитами, поточними рахунками у банках, ощадними сертифікатами та вкладами у кредитних спілках. У власників цих коштів ніхто навіть не запитував, чи готові вони їх платити. Банки та кредитні спілки автоматично перераховують ці кошти без втручання вкладників. Утримується 15 відсотків від прибутку вкладника, не залежно від суми депозиту та розміру отриманих відсотків. Це правило виконується усіма беззастережно. І вкладники змушені дотримуватись цих фінансових правил. Чому ж стосовно них ніхто не поводить себе з такою ж самою обов’язковістю? Тим паче, коли дуже часто йдеться про заощадження, зібрані із мізерних пенсій та зарплат.

У Хмельницькому кілька тижнів тому активісти намагались зібрати «банківський майдан». Але масової акції не вийшло. Можливо, через те, що левова частка потерпілих — люди похилого віку, котрі просто не готові брати участь у багатолюдних мітингах. Можливо, ще й через те, що вони не такі «зубаті», як валютні позичальники, серед яких переважно підприємці та економічно активне населення.

Хто ж допоможе забрати бабусину тисячу? Особливо тим, у кого в запасі уже не так багато часу, щоб чекати роками, поки якийсь новоспечений уряд пообіцяє чергову тисячу.

 

Хмельницький.