За різними даними, щороку в Україну завозиться близько 300 мільйонів штук елементів живлення. Простіше кажучи — батарейок та акумуляторів. Якщо після використання всі вони потраплятимуть на звичайний смітник, це може призвести до екологічної катастрофи в майбутньому. Адже одна «пальчикова», викинута просто на землю, здатна забруднити 400 літрів води або 20 квадратних метрів ґрунту.

Про потенційну небезпечність, між іншим, вказано на кожній батарейці. Зображення перекресленого відра для сміття означає, що після використання елемент живлення потрібно здавати у спеціальні прийомні пункти і в подальшому утилізовувати. В Україні (у Львові), до слова, навіть є завод із переробки батарейок. Утім, працювати на повну потужність він не може: сировини не вистачає. Але з минулого року, принаймні судячи з активності у всесвітній мережі Інтернет, кількість екологічно свідомих українців збільшилась у рази. Волонтери у всіх куточках країни власними силами організовують пункти прийому елементів живлення. У тому-таки Інтернеті обмінюються адресами точок збору. Кореспонденти «Голосу України» вирішили внести і свою лепту у збереження екології. Журналісти зібрали непрацюючі батарейки, які дехто зберігав роками, і вирішили їх здати у спеціалізований пункт прийому. За адресою вул. Жилянська, 26 А, у приміщенні громадської організації «Оперативно-рятувальна служба SOS» (на знімку) приймають не тільки відпрацьовані елементи живлення, а й небезпечні ртутовмісні енергозберігаючі лампи, градусники тощо.

Щоправда, знайти цей пункт — справа не з легких. Та про те, що потрапили таки за адресою, стає зрозуміло одразу і навіть не з вивіски. Просто перед вхідними дверима стоїть картонна коробка із написом: «У разі, якщо двері зачинено, можете залишити ТУТ непрацюючі батарейки».

— Якщо людина принесла батарейки, ми насамперед дякуємо їй, — розповідає голова оперативно-рятувальної служби Володимир Діденко (на знімку). — Далі зважуємо елементи живлення. Якщо потрібно — виписуємо спеціальний акт: зазначаємо, хто, коли та скільки приніс.

Далі співробітники центру сортують батарейки і розкладають у різні коробки. Щомісяця зібрані елементи живлення відправляють на завод у Львів. Згідно з укладеним договором, видатки за пересилку на себе бере завод. Оперативно-рятувальна служба за це отримує «дякую» і плюси для карми.

Збирати елементи живлення тут почали із грудня минулого року. Перші два місяці відвідувачів було не густо. Володимир Діденко пояснює: мовляв, не всі про це знали. Затим, коли волонтери почали рекламувати пункт прийому, люди стали приходити активніше.

— Із кожним місяцем кількість прийнятих нами батарейок зростає. Так, якщо в лютому у Львів пішло 41 кілограм, то вже у травні — 68 кілограмів. Загалом відправили на завод уже понад 200 кілограмів елементів живлення, — каже пан Діденко і зізнається, що насправді можна було б збирати більше. Очолюваний ним центр навіть міг би взятися професійно за цю справу: облаштувати мережу пунктів, забезпечити контроль за ними. Але його співробітникам потрібно за щось годувати сім’ї, центру — платити оренду за приміщення, за комунальні послуги... Й ентузіазмом, на жаль, ці суто матеріальні питання не вирішиш. Утім, зважаючи на «активність» державних мужів, процес збору батарейок і в найближчому майбутньому триматиметься тільки на ініціативності волонтерів. Адже єдиної, затвердженої на державному рівні системи поводження з відпрацьованими елементами живлення немає.

І за таких умов головне, щоб кожен українець усвідомив, скільки небезпеки криється у звичайній «пальчиковій».

— Насправді частка батарейок і акумуляторів у побутових відходах становить менш як 0,5 відсотка від 

абсолютної ваги сміттєвої маси. Але ці «0,5» продукують близько половини всіх токсичних речовин, присутніх у смітті, — розповідає Андрій Круп’як, координатор Всеукраїнської екологічної ініціативи «Очисти Україну — утилізуй батарейки».

Потрапляючи на звичайний смітник, батарейка починає розкладатися. Як результат — виділяється цілий букет хімічних елементів (літій, ртуть, кадмій, нікель, сполуки марганцю, цинк, свинець тощо). Далі ці важкі метали потрапляють у ґрунтові води або ж накопичуються в рослинах чи тваринах. А потім уже проникають і в організм людини.

Тим часом, дякую-чи волонтерам, міні-пунктів прийому відпрацьованих елементів живлення, принаймні у столиці, дедалі більшає. В офісах компаній, у салонах-магазинах, у ресторанах і навіть інколи в під’їздах житлових будинків небайдужі до проблем екології встановлюють або звичайні картонні коробки, або пластикові 5-літрові бутлі з-під води і просять саме туди складати використані батарейки. Тільки-но ці коробки та банки наповнюються, їх спустошують і або напряму відправляють на завод, або здають у ту-таки оперативно-рятувальну службу.

Активісти запевняють: облаштувати такий пункт просто. Єдині вимоги: ємності для збору елементів живлення повинні бути захищені від прямих сонячних променів, вологи та високої температури.

До речі, питанням утилізації батарейок переймається більшість країн світу, але вирішують його по-різному. В Японії, приміром, елементи живлення старанно збирають і зберігають доти, поки не буде винайдено оптимальну систему переробки. У країнах ЄС збирається від 45 до 80 відсотків використаних батарейок. А в нас цей показник навіть не визначається...

Станом на травень 2013 року державним підприємством «Аргентум» отримано 2,8 тонни відпрацьованих батарейок та акумуляторів усіх типів. За цей час перероблено в дослідному режимі понад 0,8 тонни. Решта відсортована і зберігається на складі. За ритмічних поставок підприємство здатне переробляти близько 0,25 тонни на день. Тому ключове питання: організація прийому елементів живлення та системи доставки їх до місць переробки.

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.

Усі елементи живлення і ртутовмісні прилади в жодному разі не можна викидати на смітник.