Основою фотовиставки, що відкрилась у Кіровоградському обласному художньому музеї, стали світлини, зроблені у хоспісах, лікарнях і притулках. Кожна з робіт розповідає про людей, які потребують паліативної допомоги, тобто таких піклування й догляду, які дають змогу поліпшити якість життя пацієнтів з тяжкими, невиліковними хворобами.

Поштовхом до влаштування такої виставки став незадовільний стан паліативної й хоспісної допомоги в багатьох областях Україні. Загалом ці медико-соціальні структури мають забезпечити повноцінне життя людини, що страждає від недуги, до останньої хвилини її життя, надати їй вільний доступ до знеболювальних препаратів, зберегти у хворого прагнення до життя, а ще психологічно й духовно підтримати його родину.

Вони спілкувалися з пацієнтами та медичними працівниками, фахівцями зі структур охорони здоров’я та наркоконтролю. Вивчали закони і нормативно-правові акти, спостерігали за проведенням процедур. Зібрані матеріали засвідчили: права пацієнтів в Україні систематично порушують. Наявна система доступу до знеболення прирікає їх на невиправдані страждання та є принизливою. Намагаючись забезпечити належний догляд, родичі та близькі пацієнтів проходять через тяжкі моральні та психологічні випробування, що за своєю силою можуть бути прирівняні до катувань. Тож саме тому організатори виставки приурочили її відкриття до Міжнародного дня на підтримку жертв тортур.

На виставці є й експозиція, де представлено документи й матеріали, надані Державним архівом Кіровоградської області. Вони розповідають про діяльність спеціалізованих медичних закладів особливого типу в Єлисаветграді у XІX — на початку XX століття.

Тоді таких соціальних установ, які можна вважати прообразами сучасних хоспісів, у губернії було кілька — міська християнська і єврейська богадільні, ще одна, збудована коштом купця 

Д. Купченка, лазарет та інші. І призначені вони були для убогих, калік, немічних, невиліковно хворих і божевільних, які утримувалися тут пожиттєво за невелику платню, а то й безкоштовно. Були також спеціальні заклади схожого типу для вояків, що мали каліцтво.

Значний внесок у справу милосердя і благодійності робило тоді й Товариство Червоного Хреста.

Тож організатори виставки — благодійна організація «Відкрите серце», Державний архів Кіровоградської області та обласний художній музей — закликають заради милосердя повернутися до позитивного історичного досвіду.

Про це під час відкриття експозиції казали голова постійної комісії обласної ради з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства, головний лікар Кіровоградського обласного онкологічного диспансеру Костянтин Яриніч, начальник управління охорони здоров’я міської ради Оксана Макарук, настоятель храму великомученика і цілителя Пантелеймона протоієрей Ігор Кокошко та інші. Й організатори заходу, й чиновники переконані, що спільними зусиллями влади, лікарів, громадськості, меценатів та небайдужих громадян в регіоні все-таки з’явиться хоспіс — спеціалізований медичний заклад, який вкрай необхідний для знедолених.

Кіровоградська область.

На виставці «Шлях до милосердя».

Фото автора.

ДОВІДКОВО

За інформацією Міжнародного фонду «Відродження», щороку в Україні майже 428 тисяч невиліковно хворих людей потребують особливого догляду. Тим часом потурбуватися про них можуть лише у 20 хоспісах та центрах паліативної допомоги — державних, комунальних, благодійних. Але майже всі ці заклади, на жаль, не відповідають міжнародним стандартам. Такі дані міжнародного дослідження, в якому активну участь брали й українські громадські активісти.