Двоє бузувірів жорстоко розправилися із сільським «шерифом» просто на його робочому місці у сільраді і залишилися фактично безкарними.

Схоже, ідея замінити скорочених дільничних інспекторів міліції вільнонайманими за копійки волонтерами із «дулею в кишені» замість табельної зброї на Херсонщині може занапастити самих «шерифів». У селі Надеждівка Чаплинського району двоє місцевих «гопників», які наводили жах на всю округу, влаштували звірячу розправу над начальником пункту охорони громадського порядку Валерієм Сохіним просто на його робочому місці. Пункт розміщувався на другому поверсі приміщення Надеждівської сільради, але п’яних братів-бузувірів це не зупинило. Вони повалили чоловіка на підлогу, на очах у свідків били ногами й руками, потім витягли до коридору сільради і продовжили мордувати його так, що кабінет пункту охорони порядку та коридор були залиті кров’ю. Але найдивніше те, що за злочин не тільки проти окремо взятого громадянина, а й проти авторитету влади, вони відбулися символічним покаранням!

Випробування для «шерифа»

Начальник пункту завинив перед «господарями села» тим, що всього-на-всього намагався чесно виконати свій посадовий обов’язок. Валерію Івановичу зателефонувала дівчина, яку брати побили біля сільського бару «Зодіак». Хоча була вже майже північ, «шериф» похапцем зібрався і побіг до бару, де зустрів потерпілу з підозрюваними та свідками, ввічливо запросивши всіх до свого кабінету з’ясувати обставини конфлікту. Та варто було братам здогадатися, що Валерій Сохін не обмежиться проникливою виховною бесідою, а налаштований зібрати свідчення та передати справу до міліції, як вони наче сказилися — кинулися на нього, один ударив головою в обличчя, інший вибив мобільний телефон, і почалося страшне. Беззбройний начальник пункту ледве зумів вирватися від своїх мучителів і вибігти на двір, де його помітив охоронець сільради і подзвонив до Чаплинського райвідділу внутрішніх справ, викликавши слідчо-оперативну групу. Дзвонила туди й побита дівчина, але просто для виклику допомоги — після нападу на свого захисника вона була шокована і вже жодних заяв стосовно себе подавати не захотіла.

З обставинами злочину все було цілком зрозуміло — огляд скривавленого кабінету та бесіда з очевидцями давали достатньо доказів причетності обох братів до його скоєння. Та міліція, яка мала б жорстко реагувати на образу свого помічника (до речі, дуже порядної та шанованої у Надеждівці людини — отамана сільської козацької сотні), повелася щодо підозрюваних на диво поблажливо: їх не те, що не затримали, а навіть не поспішали допитувати!

Приїхав допомогти — нахапався стусанів

Навіть після того, як нападникам дали проспатися й відвезли до райвідділу, про їх арешт навіть не йшлося. Протягом усього слідства вони спокійнісінько гуляли селом і завдяки незрозумілій міліцейській гуманності мали змогу скоїти ще один, не менш зухвалий злочин. Не минуло після побиття начальника опорного пункту і двох місяців, як вони почали шукати в Надеждівці розваг — і дошукалися. Побачили біля фельдшерсько-акушерського пункту автобус, а поруч з ним — приїжджого. Той, як їм здалося, спостерігав за тутешніми дівчатами, які проходили вулицею, не спитавши у братів «окремого дозволу». Не довго думаючи, вони відлупцювали чужинця, подерли на ньому одіж і забрали срібний ланцюжок з хрестиком.

А «чужинець» виявився лаборантом пересувного флюорографу Генічеської райлікарні, який на виконання державної Програми боротьби з туберкульозом прибув до Надеждівки проводити обстеження місцевих жителів. Він разом з водієм жив у ФАПі, а після роботи саме вийшов на двір подихати свіжим повітрям та побалакати з дружиною по мобільному, тож йому точно не було діла до дівчат. «Гостинний прийом» так налякав лаборанта, що він намагався одразу ж залишити село, пояснюючи, що йому платять за проведення флюорографії, але аж ніяк не за те, щоб він служив «боксерською грушею» для мордоворотів, у яких кулаки чухаються. Людину ледве вмовили залишитися і завершити роботу.

Але й після другого нападу нахабних молодиків під варту так і не взяли. Вони вільно ходили вулицями, та й після суду виправна колонія їм не світить. Адже Чаплинський райсуд хоча й визнав бузувірів винними, та обмежився тим, що присудив їм по п’ять років позбавлення волі з дворічним відтермінуванням виконання вироку. Єдине, суддя зобов’язав їх сплатити «шерифу» 17,9 тисячі гривень компенсації моральної та матеріальної шкоди. Отож тепер уся Надеждівка затамувала подих: вгамуються після процесу «господарі села» чи продовжуватимуть плювати на закон і бити всіх, хто під гарячу руку потрапить?

Що жорстокіша розправа, то м’якший вирок

— Я був на деяких судових засіданнях у цій справі як свідок і чітко пам’ятаю, що представник обвинувачення з прокуратури просив для підсудних реальних термінів ув’язнення. Але суд вирішив інакше, хоча я особисто для себе не можу пояснити, чому вирок виявився таким м’яким, — здивований сільський голова Надеждівки Геннадій Чухалов. — Можливо, річ у тім, що молодший з братів, доки тривали слідство та суд, устиг одружитися і в нього народилася маленька дитина. Є неповнолітні діти і в старшого брата, тому суд, мабуть, вирішив не позбавляти родини годувальників. Адже винуватці нападів ніякі не мажори — їх виховували у звичайній родині трудівників, просто люблячі батьки змалку їм забагато дозволяли.

У Надеждівці кажуть, що останні місяці перед судом брати начебто принишкли і в селі їх не чули й не бачили. Але й для шанованого «шерифа» Валерія ця історія не минула безслідно. Вийшовши з лікарні, де два тижні пролежав у неврології, начальник опорного пункту Валерій Сохін тепер має постійні головні болі. Напевне, ці болі так і залишаться для нього єдиною «винагородою» за сумлінне виконання обов’язків з захисту мешканців рідного села.

Херсонська область.

Цитата

З вироку Чаплинського районного суду Херсонської області:

 

«Свідок розповів на судовому засіданні, що він як працівник міліції в складі опергрупи приїхав за викликом до села Надеждівка. Там він зайшов до підозрюваного додому за місцем проживання. Але на виклик міліції вийшла лише його жінка, повідомила, що чоловік лежить п’яний, і не дозволила його турбувати. Тому в день скоєння правопорушення його не допитали щодо побиття начальника опорного пункту».