«Ціна» злочинності: що ми про неї знаємо?

Поняття «ціни» злочинності ми використовуємо не у меркантильному розумінні — це умовне поняття, що має збірний характер та відображає і вартісний вираз злочинного потенціалу суспільства, і соціальні наслідки криміналу для суспільства. «Ціну» ми визначаємо як прямі та побічні витрати фізичного, матеріального, морального, духовного характеру, яких зазнає держава і суспільство внаслідок вчинення злочинів, спрямовані на подолання наслідків злочинних діянь, утримання всієї правоохоронної, пенітенціарної системи та інших інститутів держави, а також сукупні активи кримінальних угруповань і їх витрати на підтримку своєї протиправної діяльності.

Прямий збиток майнового (матеріального) характеру обчислюється у грошовому виразі. Сюди входять летальні випадки, настання інвалідності потерпілих, виплати їм за лікарняними листками, додаткові витрати на їх лікування, страхові виплати, психологічна реабілітація. До непрямого збитку належать кошти, що витрачаються державою на боротьбу зі злочинністю, і вартісний вираз її негативних соціальних наслідків (дезорганізація сім’ї, погіршення демографічної та екологічної (у разі вчинення екологічних правопорушень) ситуації, зростання захворюваності населення, зниження продуктивності праці, додаткове навантаження на інститути соціалізації і ресоціалізації тощо). А також утримання правоохоронної системи, різноманітних охоронних, фіскально-ревізійних структур, витрати на навчання і підвищення кваліфікації співробітників правоохоронних органів, на наукові розробки (дослідження), вартість захисних систем, матеріальні витрати, пов’язані із розслідуванням і розглядом кримінальних справ. Пропонуємо також до непрямого збитку від злочинності включати зловживання представників правоохоронних і судових органів, а також породжену механізмом криміналізації тіньову економіку. І це ще далеко не все, адже вичерпного переліку не існує у кримінологічній науці, а можливість підрахунку зазначених збитків у грошовому еквіваленті має лише штучний характер.

Вважаємо, що пряма шкода від злочинності має бути поділена на прямий збиток матеріального характеру і прямий збиток особистого характеру. Особливо складні для визначення і підрахунку наслідків злочини, що вчинені щодо окремої особи. Можливо підрахувати витрати на лікування і медпрепарати для людини, що стала жертвою злочину (прямий матеріальний збиток), але важко, навіть неможливо визначити у грошовому еквіваленті моральні і психологічні втрати, образу честі і гідності, зміну ставлення особи до навколишнього середовища і самої себе після вчиненого злочину (прямий особистий збиток). До того ж різні люди неоднаково переживають наслідки злочину. Особливо моральне і психологічне напруження зростає, коли йдеться про вбивства, завдавання шкоди здоров’ю, зґвалтування і т. д. Так, наприклад, при дослідженні феномена наркозлочинності стає очевидним: виміряти і оцінити у грошовому еквіваленті всі наслідки шкоди, що настає у результаті розповсюдження у суспільстві захворювання наркоманією, надзвичайно складно, вони розтягнуті у часі і стають очевидними лише у майбутньому, коли виправити становище неможливо. У такому разі доцільно до «ціни» злочинності включати також витрати на лікування і психологічну реабілітацію членів родини наркозалежної особи.

За даними Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України у 2007 році було зареєстровано 401293, у 2008-му — 384424, у 2009-му — 434678, у 2010-му — 500902, у 2011-му — 515833 і у 2012 році (станом на 20.11.) — 443665 тис. злочинів.

Отже, починаючи з 2009 року спостерігаємо збільшення динаміки злочинності і, відповідно, зростання її «ціни». До негативних тенденцій злочинності в Україні відносимо і значне збільшення кількості зареєстрованих правоохоронними органами середньої тяжкості і тяжких злочинів протягом 2007—2011 рр., що свідчить про те, що злочинність і правопорушник стають більш жорстокими і організованими. Так, кількість злочинів середньої тяжкості зросла з 172251 тис. у 2007 році до 265171 тис. у 2011-му, тяжких — із 135646 тис. правопорушень у 2007 році до 171119 тис. у 2011-му. 2012-го було скоєно 231233 тис. злочинів середньої тяжкості і 145733 тис. тяжких, а також зареєстровано 2100 умисних вбивств (та замахів), 3065 умисних тяжких тілесних ушкоджень, 241050 крадіжок, 19712 грабежів, 2972 розбоїв, 23317 шахрайств, 2176 порушень правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого. І це лише окремі сумні показники, що свідчать про величезний криміногенний потенціал злочинного світу в нашій державі. Потенціал, котрий потребує сьогодні адекватної кримінологічної оцінки збитків, яких він завдає.

«Ціна» злочинності зростає з року в рік і є значною в будь-якій країні. При спробі підрахувати її хоча б приблизно для України у розпорядженні дослідника опиняються лише офіційні відомості про видатки на утримання правоохоронної і пенітенціарної системи, ведення наукової діяльності та про матеріальні збитки від злочинів. Шляхом додавання цих витрат можемо отримати такий вартісний вираз «ціни» криміналу в Україні у 2012 році (тобто у яку суму боротьба зі злочинністю і збитки від неї стають державі). Відповідно до Закону «Про Державний бюджет України на 2012 рік»: 12762289,8 тис. грн. (Міністерство внутрішніх справ України) + 3129124,0 тис. грн. (Служба безпеки України) + 2970914,5 тис. грн. (Державна судова адміністрація України) + 2680047,9 тис. грн. (Державна пенітенціарна служба України) + 2650401,6 тис. грн. (Генеральна прокуратура України) + 38307,5 тис. грн. (Національна академія правових наук України) + 5465699,8 тис. грн. (матеріальні збитки від злочинів станом на 20.11.2012 року). Загальна сума становить майже 30 млрд. грн.

Відомості про матеріальні збитки від злочинів та їх відшкодування за 2007—2011 роки та станом на 20 листопада 2012 року, які були отримані у результаті інформаційного запиту до Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України.

Якщо під збитками від злочинності («ціною» злочинності) розуміти всі матеріальні і нематеріальні втрати держави і громадян, що є наслідком вчинених правопорушень, то відомості про матеріальні збитки, наведені в офіційній статистиці, здаються незначними. До того ж ведеться облік лише матеріальних втрат, порядок підрахунку яких і групи злочинів за цими збитками в офіційній статистиці не відображаються. Широке тлумачення зазначених втрат є надзвичайно важливим для кримінологічної науки і системи запобігання криміналу. Адже неможливо протидіяти злочинності у цілому, більш детальне відображення збитків від злочинних діянь за окремими групами надасть змогу посилити запобіжні заходи і побачити найбільш криміналізовані сфери суспільного життя. Встановленню реальної «ціни» злочинності в Україні перешкоджає також і значна кількість нерозкритих порушень закону. Так, лише у 2012 році ця цифра становила 205506 тис. злодіянь (!).

Доцільно включати відомості про матеріальні збитки від злочинів до розширеного варіанту аналізу зареєстрованої злочинності. Сучасні кримінологи звертають увагу на необхідність визначення «сукупної» ціни злочинності для суспільства і зазначають, що у сучасних реаліях — це надзвичайно складне питання, що потребує не лише аналізу зареєстрованих правопорушень, а й постійного, широкого і багатоетапного репрезентативного опитування населення (як мінімум, щороку або й двічі на рік), розробки відповідних методик. У зв’язку з цим виникають питання про необхідність створення спеціалізованих моніторингових центрів, які матимуть опрацьовувати отримані дані і доводити їх до відома громадськості.

Визначення «ціни» злочинності потребує на сьогодні оновленого методологічного обґрунтування. Потрібно розірвати замкнуте кримінологічне коло: не знаємо реального стану злочинності в країні — отже, не знаємо справжньої «ціни» питання — і, відповідно, не знаємо обсягу необхідного фінансування для боротьби з цим деструктивним явищем. 

Формування нових підходів до розуміння злочинності, можливості її кількісно-якісного вимірювання і визначення реальної (а не лише зареєстрованої) кількості правопорушень, а також категорії «ціна» злочинності, пошук джерел «ціни» злодіянь, вдосконалення методів розрахунку «ціни» конкретних злочинів з урахуванням досвіду транснаціонального законодавства (зокрема, Європейської конвенції про відшкодування збитків жертвам насильницьких злочинів, прийнятої у Страсбургу 24 листопада 1983 року) є нагальним і актуальним завданням сучасної кримінологічної науки і практичної діяльності правоохоронних органів.

Понад те: пропонуємо розробити розрахункові таблиці визначення «ціни» злочинності за кожним із видів правопорушень (насильницькі, корисливі, насильницько-корисливі, необережні, анархо-індивідуалістичні), що підвищить рівень дослідження криміналу в комплексному його розумінні.

Знання реальної «ціни» цього деструктивного явища необхідне, воно допоможе в оцінці стану злочинності, криміногенної обстановки в державі, розробці ефективних, економічних і розумних засобів боротьби зі злодіяннями і дасть змогу робити адекватний прогноз її розвитку. А отже, і своєчасно реагувати на виклики злочинності.