Дістатися глибин душі особистості, здавалося б, прерогатива письменників, які творять характери та показують еволюцію образів від народження до зрілості. А з часом такі молоді персонажі, як Доріан Грей, Жорж Дюруа чи Чіпка Варениченко з легкої руки Оскара Вайльда, Гі де Мопассана й Панаса Мирного, стають уособленням настроїв та цінностей, що панували в ту чи іншу епоху.
Молодь вже давно стала об’єктом підвищеного інтересу сучасних літераторів, політиків і журналістів. Найвірогідніше, через значний вплив на культурні й політичні процеси вона почасти визначає і напрямок розвитку держав. Чого хоче і чого прагне молоде покоління Росії, Європи й Америки — трьох світових китів? «Фішка» пропонує своє дослідження настроїв молоді.
Свято життя — «зелені» роки (Микола Некрасов)
Російська реальність нині кардинально різниться від радянської. Москва намагається східними методами рухатися до Європи. Звісно, зміна світобачення відбулася й у молодіжному середовищі. Зі зняттям залізної завіси відкрився доступ до багатьох ресурсів: інформаційних, матеріальних і духовних. Якщо раніше всіма благами цивілізації могли користуватися лише мажори (діти вищих партійних чиновників), то після розпаду Радянського Союзу відбулося зрівняння в правах. Проте, за твердженням російських соціологів, за рахунок моралі. Так повністю нівелювалося значення інтелігенції. Колишню еліту — вчених, учителів, філологів, лікарів — замінили торговці, бізнесмени, що наживали капітал нелегальними методами, і кримінальні авторитети.
За дослідженнями російського видання «Обозреватель», у 90-х роках минулого століття молодь втратила такі характерні риси, як романтизм, чесність, добросовісність, віра у справедливість і прагнення до ідеалу. Тоді ж почали виявлятися «побічні ефекти» свободи — наркоманія, алкоголізм, ігроманія й нерозбірливість у статевих зв’язках.
Проте XXІ століття позначається позитивними тенденціями серед юних громадян.
Дедалі більше студентів ставлять за пріоритет освіту.
Навчальні заклади впроваджують програми обміну з Європою та Америкою. Наприклад, Московський державний університет міжнародних відносин активно співпрацює з Колумбійським університетом Нью-Йорка, де найкращі студенти протягом семестру можуть отримати і теоретичний, і практичний досвід.
З позитивних аспектів варто відзначити й те, що Москва починає активніше претендувати на статус світової молодіжної столиці. Тут створюються не лише умови для навчання, а й для різноманітних розваг. Нещодавно оновлено Парк імені Горького (аналог нью-йоркського Central park), де тепер є зона вільного інтернет-покриття, безплатно проводяться заняття з йоги, фітнесу, ораторського мистецтва й танців.
Молодь знову почала відвідувати театри й кінозали, а голлівудські та європейські зірки охоче їдуть до Москви з прем’єрами. Так було, наприклад, з «Озом: Великим та могутнім», зі «Стартреком» та «Облівіон». Російська столиця долучається й до проведення фестивалів на зразок будапештського «Szіget» та каліфорнійського «Coachella». Цього року на московський «Maxіdrom» приїхали імениті гурти 30 seconds to mars, HІM та Sіmple plan.
А от непокоїть молодь хіба що політична ситуація та «фантастичні» законопроекти депутата від «Єдиної Росії» Віталія Мілонова, який виступає за заборону пропаганди гомосексуалізму й за службу незаміжніх дівчат в армії.
Досі домінують у свідомості гроші, вони почасти для російських юнаків та дівчат є визначальними при оцінці статусу людини. Очевидно, це ще один пережиток радянщини й буремних 1990-х.
А в усьому іншому російська молодь прямує до прогресу.
Що посієш у юності, те й пожнеш у зрілості (Генрік Ібсен)
Європейські юнаки та дівчата можуть бути взірцем не лише за рівнем культури, а й за загальною освіченістю й цінностями. Власне, ні для кого не секрет, що захід для жителів пострадянських країн є ідеалом, до якого треба прагнути. Молодь, що проживає в Європі, значно простіше ставиться до життя. Юністю вони називають час, вільний від штампів. Тобто європейські студенти віддають перевагу самоосвіті, розвитку й розвагам. Важливими для них є й позакласні заняття, диспут-клуби, де вони обговорюють політичні питання, соціальні та економічні проблеми.
Цікаво, що в Європі далеко не вся молодь навчається у вишах. Сорбонна, Оксфорд чи Кембридж приймають до своїх лав найрозумніших і, без сумніву, найобдарованіших студентів, яких вони активно готують до роботи в парламентах та в інших поважних державних і приватних структурах. Інші — активно поповнюють робочий клас та займаються більше прикладною роботою, і, що цікаво, багато хто досягає не меншого успіху.
За дослідженням румунської компанії «Daedalus», європейська молодь сьогодні прагматична, безпристрасна й одержима грошима. Водночас вона любить змінюватися, експериментувати й спостерігати за позитивними результатами своєї роботи.
Також європейці прагнуть домінувати, знову ж таки керувати групою однодумців, популяризувати себе за допомогою соціальних мереж.
Якщо порівняти минуле й сучасне покоління, то останнє сьогодні, скоріше, сповідує матеріалізм, індивідуалізм та унікальність, аніж солідарність, взаємодопомогу і єдність. Водночас молодь вважає майбутнє непередбачуваним, а віртуальне життя — порятунком від реального. Інститут законного шлюбу для європейців не є пріоритетом, багато хто віддає перевагу цивільному, в якому вже після 30 років народжуються діти.
Молодь Європи любить багато подорожувати: виїжджати з друзями на кемпінги в гори Австрії чи Андорри, відвідувати фестивалі у Британії чи поринати у пасивний відпочинок на пляжах Іспанії та Франції. Також
вона дуже цінує право політичного вибору, активно виступає проти утисків і за власне самоврядування у вишах.
Так, наприклад, італійці протестували проти платного навчання, мешканці кризових Греції й Іспанії — проти безробіття й безперспективного майбутнього.
Загалом європейські юнаки та дівчата відзначаються консерватизмом та прагненням до свободи й збереження традицій. Для них це, певно, найголовніше.
Чи втрачає людина відчуття молодості? (Марк Твен)
Якщо європейська молодь є прикладом для пострадянської, то американська — керує світом. Усі сучасні тренди прийшли з протилежного берега Атлантики.
Ще з середини XX століття молоді американці відзначалися прогресивністю. Так у 70-х роках минулого століття у Сполучених Штатах зароджується молодіжна субкультура хіпі, що не лише започаткувала вільну любов і моду на алкоголь та наркотики, а й була радикальною щодо політики. Тоді молодь активно протестувала проти війни у В’єтнамі, неправомірних, на її думку, рішень влади і вимагала поліпшення власного добробуту.
Проте вже 80—90—ті роки для Америки стали переломними. У цей період спостерігався високий рівень злочинності, безробіття та низькі показники освіченості й моральності серед молоді. Архівні знімки нью-йоркського Гарлема чи лос-анджелеського Комптона, де вуличні банди влаштовували збройні розбірки, свідчать про молодий вік порушників, і відповідно — про відкидання ними усіх загальнолюдських цінностей.
Але, зважаючи на зусилля влади та громади, ситуація в новому тисячолітті змінилася на краще. Колишні небезпечні райони стали спокійними, молодь отримала робочі місця, обдаровані юнаки та дівчата — можливість навчатися в Гарварді чи Йелі за допомогою грантів.
Сьогодні також існує велика кількість програм, які опікуються проблемами юнаків та дівчат і допомагають їм у становленні. Серед них — «Ліга захисту молоді», «Обличчям до вулиці» та «Хелп». Остання, наприклад, спеціалізується на підтримці молодих одиноких матерів. Дослідження компанії «Іpsos» показало, що американська молодь одержима Інтернетом. У Всесвітній мережі вона проводить 28 годин на тиждень. Не мислить себе без мобільних гаджетів і соціальних мереж, як Іnstagram, Twіtter чи Facebook.
Цікаво, що після вісімнадцяти американська молодь веде самостійний спосіб життя, переїжджає до власного будинку й навіть заводить сім’ю. Але все також залежить від штату й традицій. Адже в Нью-Йорку думають кар’єру, а в маленькому місті Юти вважають релігію та родину найбільшими цінностями.
Більшість американців (71%) подорожують у межах країни або їдуть пізнавати найближчі латиноамериканські держави. Проте за традицією раз на 10—20 років змінюють штат: або для проживання, або для навчання.
Важливою для молоді вже декілька років поспіль залишається кар’єра.
Молодь їде до мегаполісів, влаштовується на традиційні студентські роботи й стажується у бажаних компаніях чи установах.
Освіта в США цінується дуже високо, зважаючи на її вартість у понад 30 тисяч доларів та на високі позиції у світових рейтингах. Тому отримати її можуть не всі, проте це стимулює не лише відкладати гроші з дитинства, а й навчатися добре ще в школі. Так шанси виграти стипендію й отримати добре оплачувану роботу в майбутньому збільшуються чи не вдесятеро.
Розважаються американці на домашніх вечірках, у колі університетських друзів чи однокласників, інколи відвідують нічні клуби, для чого підробляють ІD, бо без посвідчення повнолітньої особи там не те що нічого не продадуть, а й не пустять усередину.
Музичні концерти й кінопрем’єри — об’єкти особливого інтересу через прогресивність цих індустрій у Штатах. Власне, тут можна побачити натовпи фанатів, які з шаленим вереском бігають за кумирами, носять одяг з їхнім зображенням і ночують біля будинків. У цьому виявляється й агресивність американської молоді, за участі якої дедалі частіше трапляються прикрі випадки стрілянини в навчальних закладах.
Тому свобода в Сполучених Штатах — явище двозначне: мешканці інших країн до неї прагнуть, а самі американці шукають способи її оминути.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
